(no subject)
не було іншої діяльності, ані перспектив, ані настрою.крім десять років рефлексувати на випадок, який би мав щось значити, згідно тої логіки шо вчить нас художня попса: що все має сюжетну закрученість, висновок, еволюцію,якийсь-таки енд чи геппі-енд.
От і не цікавило це нікого крім неадекватних знайомих,з яких трапився у закладі один хлоп https://stefan-blog.livejournal.com/1416072.html
історії,звісно,одразу повірив,бо сам був настроєний на будь-яке можливе чудо й повсюдно його зустрічав,наскільки дозволяло сприймання випадковостей та інтуїтивних маршрутів (а ще неясного походження дзвінки-співрозмовники та загадкові діалоги на лавочці).
О,я ж був щасливий,втрапив у реалії улюблених духовних книг,як здавалося. Принаймні,по""клінічним"" проявам все дуже близько виявилось до "Дежурства" Реброва,персонажа Анастасії Нових (вигаданого автора колективом авторів?), але я мислив себе глобальніше, всеохопніше,мистецькіше (тому і зображене у пригодах Бездомного в Булгакова дуже походить на ту символічносинхронізаційну гру з інтуїтивним маршрутом,що спіткає бажаючих погнатися за нечистою силою...чи хай буде "багатовимірною маніпулюючою понадлюдською";) Було про що думати десять (вже одинадцять) років.
Та от,той хлоп,із посилання.
коли я з депресії й траура,змирення-примирення,образився на таврування неадекватом досвіду що стопроцентно був неадекватом-і вирішив щось в інтернеті подоводити,тут трапилося простібування сприйняття нейронами другий раз і наступний рік я "криштальнр-ясно усвідомлено"молов дурниці що одному собі виглядали усеясно.
Але от несподівано,щойно по включенню,про мене згадав й хлоп з лікувального закладу,запримітив він що бачить ауру,хотів глянути як в мене. Потеревенили,дав йому підібрану гривню монетою просто так,подробмць уже не пам"ятаю,але був такий момент: балакнули трохи й за інопланетян,але я не прихильник тої концепції(різні духовності є й різні практики-контактери:), але оскіки я своєю роботою над помилками вважав за головне попереджати,то відмітив що не варто вестися за раптовими випробуваннями,які нав'язує інтуїція,коли дуже хочеться силу віри випробувати якоюсь нешкідливою хуйнею з позиції підтримки контакту того радару,який влаштовує випадковості-пригоди на власну езотерикальну сраку.
І,як приклад,от якби залізти по драбинкам на стовп на Микільсько-Слобідський,і при тому я вже сам собі почав формувати цей квесто-намір,як відчув тиск у стилі давлячих неприємних снів. Хлоп теж пожалівся що йому щось на плечі лягло. А я відмовився соб..собі від ідеї лізти нагору (там зара бігборд,але тоді ніби просто був стовп),пояснивши з логіки гри з 'слідуванням сигналу' що там,нагорі,імовірніш було б нічого,або шось шо-попало(сміття),чОму би одразу б вигадали символічне значення.
хоча,думаю, сам мій формований намір був задля того,щоб відчути реакцію,контакту з якою на початку 2013 не бракувало:)
От і не цікавило це нікого крім неадекватних знайомих,з яких трапився у закладі один хлоп https://stefan-blog.livejournal.com/1416072.html
історії,звісно,одразу повірив,бо сам був настроєний на будь-яке можливе чудо й повсюдно його зустрічав,наскільки дозволяло сприймання випадковостей та інтуїтивних маршрутів (а ще неясного походження дзвінки-співрозмовники та загадкові діалоги на лавочці).
О,я ж був щасливий,втрапив у реалії улюблених духовних книг,як здавалося. Принаймні,по""клінічним"" проявам все дуже близько виявилось до "Дежурства" Реброва,персонажа Анастасії Нових (вигаданого автора колективом авторів?), але я мислив себе глобальніше, всеохопніше,мистецькіше (тому і зображене у пригодах Бездомного в Булгакова дуже походить на ту символічносинхронізаційну гру з інтуїтивним маршрутом,що спіткає бажаючих погнатися за нечистою силою...чи хай буде "багатовимірною маніпулюючою понадлюдською";) Було про що думати десять (вже одинадцять) років.
Та от,той хлоп,із посилання.
коли я з депресії й траура,змирення-примирення,образився на таврування неадекватом досвіду що стопроцентно був неадекватом-і вирішив щось в інтернеті подоводити,тут трапилося простібування сприйняття нейронами другий раз і наступний рік я "криштальнр-ясно усвідомлено"молов дурниці що одному собі виглядали усеясно.
Але от несподівано,щойно по включенню,про мене згадав й хлоп з лікувального закладу,запримітив він що бачить ауру,хотів глянути як в мене. Потеревенили,дав йому підібрану гривню монетою просто так,подробмць уже не пам"ятаю,але був такий момент: балакнули трохи й за інопланетян,але я не прихильник тої концепції(різні духовності є й різні практики-контактери:), але оскіки я своєю роботою над помилками вважав за головне попереджати,то відмітив що не варто вестися за раптовими випробуваннями,які нав'язує інтуїція,коли дуже хочеться силу віри випробувати якоюсь нешкідливою хуйнею з позиції підтримки контакту того радару,який влаштовує випадковості-пригоди на власну езотерикальну сраку.
І,як приклад,от якби залізти по драбинкам на стовп на Микільсько-Слобідський,і при тому я вже сам собі почав формувати цей квесто-намір,як відчув тиск у стилі давлячих неприємних снів. Хлоп теж пожалівся що йому щось на плечі лягло. А я відмовився соб..собі від ідеї лізти нагору (там зара бігборд,але тоді ніби просто був стовп),пояснивши з логіки гри з 'слідуванням сигналу' що там,нагорі,імовірніш було б нічого,або шось шо-попало(сміття),чОму би одразу б вигадали символічне значення.
хоча,думаю, сам мій формований намір був задля того,щоб відчути реакцію,контакту з якою на початку 2013 не бракувало:)