(Untitled)
всю дурню закину у 2007-ий рік, коли я вперше був у стані нервового виснаження, на ниві негативног оспілкування через свої помилки на форумі Doggy.kiev.ua (як починав читати матюки тоді на мене, одразу тупа біль на серце накривало
( Read more... )
бо куди б я не йшов - враження, "що на мене чекали" (через що навіть склалося дурне враження "підставних людей").
http://stefan-blog.livejournal.com/332988.html?thread=1322428#t1322428
тому я був впевнений у власній силі віри, бо ніщо їй не суперечело - навпаки, складалося так, що підтверджувало http://pry4ilok.livejournal.com/786077.html?thread=8442781#t8442781
(ну, і ще, не один я це відчував - всі тримались тоді на позитиві, наче прийшло "Тисячолітнє Царство Христа")
"переконати" вже вийшло у мого батька і я сам, лежачи в лікарні - зрозумів, що "нікому ми не потрібні, окрім себе", а те що здалось можна пояснити співпадіннями і власною фантазією, яка ґрунтувалась на проведенні паралелей там, де їх не могло бути і, взагалі, ігнорацією реальності, бо світ тоді сприймався "через свою реальність".
а те, що думав закидую "енергією-позитивом", потім довелось вибачатися, що таку брєдню писав. Був впевнений, що виконую важливу дієву роботу, напівтролячи-напівігноруючи те, що людина про мене подумає ;)
ну, писати нічого, потрібно працювати)
Раз викинуло (мало б викинути ще з середини літа, коли власну писанину сприймав як направлену енергію і набридав в приват іншим - власними роздумами і версіями-фантазіями(того ж норвезького убивці-Брейвика), але тоді б не було таких феєричних фантазій, які склалися у "логічну реальність" ))
Reply
"гумилев золотое сердце россии"
лист
наугад я эту книгу высунул из своей домашней библиотеки и всунул спецназовцам замаскированным под гопоту, которые читали мой блог (рядом пацаны на остановки вдруг начали рожать: "ГДЕ АН!? ГДЕ АН!?" (http://stefan-blog.livejournal.com/293096.html) и я заметил ,что пацаны-то непростые..интересовались чего мне неймётся, почему мне не завести семью, а я оправдывался, что хотел как лучше, извинялся, что влез в их дела (а девушка на остановке, рядом с ними:"Сами мы не местные".. ) Потім зустрів Мікаелу, яка те в тон загальній моді була в рожему і пофарбувалася в блондинку (блондинок я багато помічав перед своїм домом, проходили там, наче навмисно)
допис
хоча, ті хлопці на лавочці - скоріше за все була гоп-компанія, яка 3 роки спостерігала на РУсанівці (поруч з Березняками) як я гуляю собак Мікаели, - це я вже зрозумів завдяки батьку, який звозив мене на Русанівку і виявилось, що про мене вже знали, принаймні, на рівні конс'єржів, і навіть що я лікуюсь в лікарні, хоча ніде крім блогів це не розповідав (може Мікаелі хтось розповів, а через неї передалось конс'єржам, бо її мама конс'єрж). Може, так само пацани на Березняках мене впізнали і хотіли поболать.
Reply
Leave a comment