Очікування перемін
Стомлений від дурні, яку ллє телевізор з усіма своїми шоу... шо політичні, шо козирні життя... Якийсь безлад. От не відчувається нічого значущого, важливого, може навіть історичного... А на фоні цього всього відчуваю себе ще більш малою непотрібною піщинкою. Болить за країну, а вдіяти нічого не можеш. Болить за людей - мусиш змиритись і жити серед них.
Хочу змінити своє життя, навіть вже якось відірвався від всього попереднього. Таке відчуття, ніби стоїш на краю прірви - перед тобою величезний простір. Залишилось зробити крок вперед... і боротись за життя. А поки передих, пауза. І тут задумуєшся - а чи зможу? Чи вистачить сил? І повернутись назад у насиджене гніздо не можу! Більшість крутить пальцем біля скроні - сиди собі спокійно, тобі гарно платять, насолоджуйся. То марнування часу... та життя... Я може б і міг його марнувати, коли б міг сказати - так, я багато чого зробив, досяг, зміг, тепер можу дозволити собі відпочивати. Але ж... Дерева, сини, будинки.... та нема нічого. Всі матеріальні досягнення - примарні. Цунамі та землетруси легко доводять це. Нематеріальні досягнення - видно належать не нам. Ми є лише провідниками для них. Останнім часом вже втретє отримую доказ прислів"ю, що ідеї літають в повітрі. Видно одні і ті самі ідеї приходять у голову багатьом людям, щоб все ж таки бути гарантовано реалізованими. Цікава думка - може варто викладати ідеї письмово, скажімо в ЖЖ, щоб потім бачити, як вони реалізовуються і порівнювати швидкість розповсюдження ідейної хвилі?
Хочу змінити своє життя, навіть вже якось відірвався від всього попереднього. Таке відчуття, ніби стоїш на краю прірви - перед тобою величезний простір. Залишилось зробити крок вперед... і боротись за життя. А поки передих, пауза. І тут задумуєшся - а чи зможу? Чи вистачить сил? І повернутись назад у насиджене гніздо не можу! Більшість крутить пальцем біля скроні - сиди собі спокійно, тобі гарно платять, насолоджуйся. То марнування часу... та життя... Я може б і міг його марнувати, коли б міг сказати - так, я багато чого зробив, досяг, зміг, тепер можу дозволити собі відпочивати. Але ж... Дерева, сини, будинки.... та нема нічого. Всі матеріальні досягнення - примарні. Цунамі та землетруси легко доводять це. Нематеріальні досягнення - видно належать не нам. Ми є лише провідниками для них. Останнім часом вже втретє отримую доказ прислів"ю, що ідеї літають в повітрі. Видно одні і ті самі ідеї приходять у голову багатьом людям, щоб все ж таки бути гарантовано реалізованими. Цікава думка - може варто викладати ідеї письмово, скажімо в ЖЖ, щоб потім бачити, як вони реалізовуються і порівнювати швидкість розповсюдження ідейної хвилі?