Майже за Арістотеля "Політикою".
Не розумію. Невже цього не бачать наші політики. Та і люди теж. Все це рухається до неслабого воєнного конфлікту. Неслабого виключно географічно, оскільки я далеко не схильний переоцінювати наш воєнний потенціал. У Росії величезна економічна криза. Багато людей там (і не тільки) розуміє, що баняк от-от трісне. І все це вариво-місиво, яке кисне з 1999 року зірве кришку і розбризкається своїм коричневим смородом на всіх. Потрібна подія, яка буде постійно відволікати сіру ОеРТезовану масу від каки всередині. Потрібен ворог. Потрібна війна. Потрібно, щоб нація гуртувалась не коло соціальних і економічних проблем, а коло боротьби з грузинами, українцями, прибалтами. Потрібно показати всім, кому належать лопатки і грабельки в пострадянській пісочниці. Ну звичайно, не з Китаєм же воювати. Від однієї думки про таку можливість у російських чиновників відбуваються фібрилярні посмикування musculus sphinkter ani. І, думаю, не дарма. http://republic.com.ua/opinion.php?id_show=9465
Все відбудеться за звичною схемою: необхідно буде захищати своїх громадян на нашій території, бо "треба відстоювати права своїх росіян по всьому світі". Прийдуть рятувати своїх майже до Львова. І далі утворять "незалежну" республіку Крим ( в кращому випадку ). В гіршому південно-східну / центральну? "українську" республіку. І скажуть потім: "Ох, тільки ми і мусимо рятувати світ від поганих. От в 45-му половину Європи "захистили". Грузію в 2008 врятували. Від Грузії. Малоросію теж врятували. Хотіли прибалтів врятувати, але ті не далися".
А ми? А що ми? Певніш за все - нічого. Як можна викорінити рабський дух у тих, хто вважає за щастя посмоктати у свого колишнього-ймовірно-майбутнього рабовласника. А таких дуууже багато. А війну проти рабів, які не хочуть коритися, ще Арістотель називав виправданою. "Нас не існує", - казала одна імперія. Вона ж трохи змінена повторяє це зараз. Чи є ще час і бажання випрямити хребти і впевнено, голосно, зрозуміло і однозначно сказати: "Йдіть вуйку назад, до себе в Варонєж...". Ми можемо це. Достатньо не мовчати, не прогинатись і не боятись.