(no subject)
А позаду лишався берег із смаляним димом, трубами шахт, розварених сірчаною кислотою, поржавілі кораблики і крани, печальний такий, величезний "Кузьма Мінін", наповнений чорним вугіллям, будинки з жовтими дахами і радянськими плакатами...
А найголовніше - ті троє, усміхнені і щирі, що підняли на прощання долоні... "Бувайте!!! Щасливо! Щасливо, братики мої!!!", - і ще щось незвязне про вдячність і сум, і Україну - рідний край крутилося в голові.
Ми прожили з ними 2 дні. Українців тут 70 відсотків. Українською не говорять. В основному всі зі сходу України. Отримують в середньому 600 баксів. І що б там не казав Льонка про биту романтику змінити життя, полишити все в пошуках казки - більшість цих людей там, бо "нужда заставила", "денег подзаработать". І ось вони родини лишають почекати вдома і підзаробляють: хтось пхне по дві зміни, хтось харчується "мівіною" та економить, а хтось все зароблене пробухує на місцеву консіскат-горілку по 9 євро. Багато молодих хлопців до 30ти, багато хто вертається сюди вже понад 10 років; вбиваємо здоровя на вбитих шахтах, втрачаємо час і споконвіку працюємо на тьотю Росію, поки десь на Україні політичний нескінченний серіал про різнокольоровий майдан, і комусь так по-дитячому, так не вистачає тата поруч.
А найголовніше - ті троє, усміхнені і щирі, що підняли на прощання долоні... "Бувайте!!! Щасливо! Щасливо, братики мої!!!", - і ще щось незвязне про вдячність і сум, і Україну - рідний край крутилося в голові.
Ми прожили з ними 2 дні. Українців тут 70 відсотків. Українською не говорять. В основному всі зі сходу України. Отримують в середньому 600 баксів. І що б там не казав Льонка про биту романтику змінити життя, полишити все в пошуках казки - більшість цих людей там, бо "нужда заставила", "денег подзаработать". І ось вони родини лишають почекати вдома і підзаробляють: хтось пхне по дві зміни, хтось харчується "мівіною" та економить, а хтось все зароблене пробухує на місцеву консіскат-горілку по 9 євро. Багато молодих хлопців до 30ти, багато хто вертається сюди вже понад 10 років; вбиваємо здоровя на вбитих шахтах, втрачаємо час і споконвіку працюємо на тьотю Росію, поки десь на Україні політичний нескінченний серіал про різнокольоровий майдан, і комусь так по-дитячому, так не вистачає тата поруч.