Буша + Лядово з Бідняжками 2016
Разом з турклубом "Бідняжки" їздили на одноденну екскурсію в скельний монастир над рікою Дністер в селі Лядово, а потім в село Буша де є скельний храм та рештки Трипільскої культури.
Обидва об'єкти знаходяться на заході Вінницької області неподалік кордону з Молдовою. Тож, можна сказати, що ми пізнавали рідний край.
На першій зупинці автобуса біля Могилів-Подільського, на заправці ОККО, поки я гуляв за гаражі, Людмила Федорівна мене загубила і сидячі в автобусі стала мені телефонувати щоб дізнатись де Я (а я вже був в магазині-заправці за 5 метрів від неї). Прикол був у тому, що в автобусі Life ще приймав, а в будівлі вже ні, і мій телефон приєднався до мережі Молдовського оператора. Цей десятисекундний дзвінок обійшовся мені у 30 грн. які пішли на оплату роумінгу з мобільного рахунку, який я дуже вдало, за день до цього, поповнив на 40 грн., щоб наступного дня сплатити місячний платіж.
Але це мій настрій не зіпсувало, бо все-ж таки то модні витрати. Попасти на роумінг - не соромно, бо то значить, що ти подорожуєш різними країнами і тепер мені є що розказувати на цю тему.
Ось і жінка моя нарешті за кордоном побувала, бо це прикордонний стовп на берегу річки Дністер. Другий берег річки - інша країна, Молдова.
А з цього ракурса видно дзвіницю Лядівського скельного чоловічого монастиря.
Сам монастир в скелі під дзвіницею і його також трошки видно.
Лядівський Свято-Усікновенський скельний чоловічий монастир за переказами, заснований в 1013 році Антонієм Печерським, який повертався в цей час з Афона в Київ. Це був перший християнський монастир у нашому краї.
В монастирі, прямо зі скелі б'є джерело, за версією священника - джерело з'явилось завдяки молитвам стародавніх християн-монахів, але я більше вірю в геологічну природу цього явища.
Також джерельна вода наповняє купальню, в якій, за більш сприятливих температур, можно скупатися.
Але так як окрім досить прохолодної погоди, був ще й дуже сильний вітер - ніхто не купався.
Вперше стикаюся з тим, що екскурсоводам організатор поїздки чіпляє мікрофона, а екскурсанти (тобто ми) налаштовують свої радіоприймачі, (телефони) на частоту FM 95,0 і слухають гіда в навушниках. Система називається радіогід.
Дуже зручно, добре чути, можно паралельно фотографуватися, щось розглядати, чи навіть присісти в стороні та відпочити і при цьому нічого не пропустити, більше свободи.
В мене з Людмилою - сучасні телефони і ми так і робили. А в бідолахи Максима якійсь Ай-Фон з Ой-Ос і радіо там нема. Не всі встигають за прогресом та новими технологіями.
В будь якому разі, хто хотів - слухав екскурсовода, хто ні - гуляв де хотів і поки ми з Людмилою оглядали і фотографували купальню та джерело, Максим зайшов на самий верх скелі і там оглядав і фоткав будівельний вагончик.
Монастир монахи розбудовують власними силами за допомогою найманих робітників, і як завжди, в церковному будівництві, роботи просуваються дуже повільно. Всюди розкидані буд. матеріали, висять якісь провода та шланги. Людмила Федорівна вирішила трохи допомогти.
Після екскурсії монастирем ми піднялися до дзвіниці.
Наш священник-екскурсовод продемонстрував нам дзвін стопудового колокола (1600 кг)
(Відео треба дивитись на максимальній гучності і ще й баси на повну вкрутити)
Click to viewОсь це - вразило. Маю сказати, що коли стоїш біля такого інструменту так близько, то він не стільки дзвонить, як прямо РЕВЕ! Звук і вібрація неймовірні. Низькі частоти пробирають до кісток.
Стопудовий колокол!
До речі, зверніть увагу на хрест на ньому. Саме такий хрест зображений на гербі Вінниці.
В кінці цього відео Людка спускається сходами і вітер грає її косами, поки вона позує на іншу камеру. Ось результат.
Потім трохи проїхали автобусом до історико-культурного заповідника «Буша» у однойменному селі.
У 1654 році місто Буша нараховувала 16 тис. чол. населення, мало фортецю і було значним козацьким оборонним центром усього Подністров'я. Але восени до Буші прийшли Польські війська Станіслава «Ревери» Потоцького і Стефана Чарнецького і взяли замок в облогу. Коронним жовнірам (польским солдатам) вдалося винищити більшу частину нечисельної козацької залоги, але коли замок майже перейшов у їхні руки, вдова вбитого козацького сотника Завісного Олена підпалила пороховий погріб, висадивши в повітря себе, залишки залоги й чимало атакуючих поляків. Тоді місто було повністю спалене і загинуло майже все населення.
З тих пір Буша так до пуття не відродилася і нині це село в Ямпільському районі Вінницької області, населення якого становить 847 осіб.
Отже, оглядаємо парк історичної скульптури.
Сучасні скульптори робили ці скульптури надихаючись яскравою і трагічною історією українського народу.
Людмила пригощає кам'яного котика Бушанським медом
Десь тут і була Бушанська фортеця.
Максим у воротах до раю (он як прикайфував ;)
Задовго до козацької фортеці на цих землях жили люди. Археологи знайшли тут останки найдавніших поселень, що відносяться до пізнього палеоліту і енеоліту. Крім цього в Буші знайдено предмети побуту поселень часів трипільської, черняхівської, скіфської, а також давньоруської культур.
Ось ми оглядаємо розкоп трипільської хати.
Завдяки екскурсоводу, хоч трохи щось дізнались про трипільську культуру і те, як жили і що робили наші земляки 7 тис. років тому. У часи коли Єгиптяни будували свої піраміди на наших землях панував матріархат. Люди під бабським керівництвом жили мирно, не воювали, зброї не робили та металургії не винаходили. Нічого, щоб до наших часів залишилось - не збудували. Тільки глечики глиняні від тієї культури до нашого часу збереглись.
Це мої недалекоглядні висновки, інші поціновувачі трипілля на чолі з Віктором Андрійовичом навряд чи зі мною погодяться.
А ще в селі Буша є скельний храм.
Саме цікаве в ньому - ця загадкова картина (чи то барельєф) дохристиянської епохи, що за мною.
Вчені губляться в здогадах щодо часу створення видовбаної в камені картини, авторства і значення зображених на ній предметів.
У будь-якому випадку малюнок унікальний і самобутній, аналогів йому немає.
Те, що на світлині зліва, то вже пізніше, у 15 сторіччі якісь мормони прималювали.
До речі в Буші ми ще й не всі цікавинки відвідали. Мабуть через брак часу ми не відвідали підземних ходів XVI-XVII ст., міську ратушу XVI ст. яка розташована на території приватної садиби та пропустили цвинтар XVIII-XIX ст.
Після села Буша ми перемістилися до урочища "Гайдамацький яр" неподалік. Це геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення.
Ось яр.
Отакі там скелі.
Тут Кузьма, який приїхав з Вінниці разом з нами і є учнем тувінського шамана пригощав нас звареним на багатті у казані трипільським борщем, та розказував всіляку дурню про дольмени, інопланетян, чакри, аури та просвітлення.
Борщ був вегетаріанським, а порції такими, що я двічі ходив за добавкою. Але все-ж врешті наївся.
Я придумав, як мені здалося, смішну речівку, на кшталт футбольної:
- А чому у нас борщ без м'яса?
- (і всі хором) ТОМУ ЩО МИ - БІДНЯЖКИ!
- А чому порції такі маленькі?
- ТОМУ ЩО МИ - БІДНЯЖКИ!
Но щось ніхто не зацінив та не підхопив.
О, ще один цікавий момент. В групі було біля 50 чоловік і коли шаман почав роздавати борщ всі до нього підходили в довільному порядку та подавали тарілки.
Вгадайте хто отримав борща останнім?
Коли наш шаман перейшов до заняття енергетичними практиками для наповнення силами Природи і проводив майстер-клас із горлового співу, ми, не зволікаючи, пішли куштувати напій, про який в програмі поїздки сказано, що він впливає на свідомість.
То був відвар з якихось невідомих трав, всі його називали чаєм, хоч чаю серед трав не було.
Вдувши три велики кружки цього відвару ніяких змін в свідомості особисто я не відчув. поверніть мої гроші
Коли ми їздили в парк "Київська русь", де збудовано десь 15% від запланованого - то нам екскурсовод багато розказував про те - що тут буде. В Буші - навпаки. Теж мало що є подивитись, але все вже було. ;)
В цілому поїздка сподобалась. Провели час разом з друзями, побачили, почули та скуштували щось нове. Краще пізнали історію рідного краю. І все це - майже задарма.
А ще, всі отримали сувенірні магніти від турклуба "Бідняжки".
Дякую друзям за гарну, веселу компанію, Ігорю за винце, Максиму за пиріжки з горохом, Людмилі - що всіх нас на цю поїздку зібрала.