Новий рік у Закарпатті
Вперше в своєму свідомому житті зустрічав новий рік не в Вінниці.
Завжди хочеться яскраво і незвично відзначати це свято, а посиденькі-застілля вдома з друзями, та в гостях з ними-ж поступово перетворилися в щось буденне, і нічим, крім ялинки в кутку, не відрізняються від численних днів народжень припавших на холодну пору року.
Зрілий вік учасників, їх досвід і культура вживання алкоголю не лишає ніяких шансів на цікаві пригоди.
Тому, в цей раз, зневірившись підбити на це ще когось, я з Людмилою Федорівною поїхали в новорічну подорож вдвох.
Отже, виїхали з Вінниці опівночі на 31 грудня комфортабельним автобусом "Неоплан"
А вже коло десятої години дня були на закарпатті та роздивлялися палац Шернборнів будови кінця 18ст.
Екскурсовод розповідала цікаві факти та легенди як з історії палацу і його власників, так і з його оригінальної архітектури. Чого лише варта наявність 365 вікон (як днів у році), плюс одне замуроване (на випадок високосного року), 52 димаря(тижні), 12 входів (місяці), а також 4 вежі (пори року).
Зараз Палац є частиною санаторію "Карпати", а поряд розташована одноіменна залізнична станція.
Як бачите, погода видалась ясна та сонячна, температура повітря була коло -10.
Відігрілись в автобусі чаєм з термоса слухаючи історію Закарпатського краю від екскурсовода шляхом до Мукачево. Якщо коротко, то тисячу років територія Закарпаття належала Угорщині, потім 20 років Чехословакії, а після другої світової війни перейшла до СРСР і у спадок дісталась Україні.
Всього за якихось пів години приїхали до Мукачевського замку "Паланок"
Це середньовічна фортеця, збудована для охорони та контролю торгових і воєнних шляхів.
Серед усіх Українських замків, що я бачив, цей - самий крутий в плані неприступності. Розташований на скелі посеред рівнини і збудований з трирівневою системою ешелонованої оборони. Тобто, в середині фортеці - ще одна фортеця, а в ній - ще одна. Неймовірно.
Не дивно, що Мукачівський замок "Паланок" є однією з п'яти фортець у Європі, які ніколи не були взяті штурмом.
З терас замку відкривається вид на місто.
А це - пам'ятник Федору Кориатовичу у внутрішньому дворі замку, він був власником замку і всієї Мукачевскої домінії з 1396 року, а до того володів нашими Подільськими землями.
Саме в честь його роду у Вінниці нещодавно перейменували вулицю Свердлова на вул. князів Кориатовичів.
Після екскурсії замком та музеєм, що в ньому розташований автобус відвіз нас у готель "Аметист" який також знаходиться у Мукачево, там ми пару годин відіспалися щоб набратися сил для святкування Нового Року.
Зустрічали Новий рік у ресторані свого готелю. Розважальна шоу-программа почалася з виступу отаких гуцульських музик, які гарно грали і співали, а потім пішли конкурси та попсова дискотека.
Click to viewВ останньому конкурсі парних танців ми навіть прийняли участь (все-ж витягли мене дівчата) та завоювали приз - диск з фото-видами Закарпаття (треба якось подивитись, що на ньому).
Хоч і трохи незвично було зустрічати новий рік серед незнайомих людей, але в цілому було весело і мені сподобалось.
На наступний день, першого січня, ми продерли очі і вийшли з номера біля одинадцятої години.
До виїзду на чергову екскурсію залишалося біля години і ми вирішили швиденько прогулятися і подивитися центр Мукачево.
Набережна біля готелю. По зеленій траві на берегах і яскравому сонцю не дуже схоже, що це перший день січня, але так воно є.
На цьому селфаку з мосту над річкою Латориця можна побачити і наш готель (у куточку) і те, які зазвичай лиця у людей, що вийшли на прогулянку першого січня вранці.
Тут я і пам'ятник художнику Ми́хаю Му́нкачи
Я і Бертолон Товт, сажотрус ЖЕКу №3 м. Мукачево (реальна людина, що стала прообразом пам'ятника трубочисту яка і нині там мешкає і успішно працює)
Ці пам'ятники, як і головна ялинка знаходяться на площі Миру у центрі міста.
Швиденько побігавши і пофоткавши Мукачево пішли назад до готелю, від якого наш автобус виїжджав на нові мандри цікавинками Закарпаття.
Спочатку була екскурсія відносно новим винзаводом "Чизай"
Вино саме цього виробника полюбляє моя бабуся. Завжди просить принести їй пляшечку Тамянки з метеликом. Пару раз я купляв Тамянку іншої фірми, бо цієї не було і неодмінно бабуся казала, - "з метеликом краще, а це більше не купуй".
Отже, спочатку відвідали винні погреби, де був дуже яскравий винний аромат.
На світлині я імітую роботу оператора з фільтрування виноматеріалу.
Трохи бочок з марочним вином "Троянда Закарпаття"
Цей виробник спеціалізується на винах бюджетного та середнього сегменту, а марочних вин (які мають кілька років вистоятись в дерев'яних діжках) виробляє дуже мало та і то йде на експорт.
Невеличка плантація лози на території заводу.
Після зовсім коротенької екскурсії заводом - нарешті дегустація. Заходимо в гарний дегустаційний зал.
Для кожного приготовано отакий набір.
Спеціальні дівчата з пляшками ходять кругом столу і наливають в бокали десь по 50 гр. вина, в той час, як екскурсовод розповідає що це за вино, як і з яких сортів винограду його роблять, скільки в ньому алкоголю, а скільки цукру. Також екскурсовод Роман, що обіймає на цьому підприємству посаду заступника директора, намагався роз'яснити нашій групі етикет вживання вина та алкогольних напоїв взагалі. Це було не легко, бо частина нашої групи ще не протверезіла від новорічного банкету, а інша частина, і я з нею, вже відчували всі принади похмілля.
В ході дегустації ми скуштували 11 різних вин. Починали з сухих, потім напівсухі, напівсолодкі і на десерт - десертні.
З Романом ми навіть сфотографувалися.
Після прийому десь півлітра вина самопочуття і настрій помітно покращився і лиця вже виглядають поліпше ніж зранку.
Після дегустаційного залу група вирушає у міні музей виноробства, що поєднаний з фірмовим магазином в якому можна придбати уподобані вина. Ми прикупили тільки три пляшечки, а багато хто брав цілими ящиками.
Ось пару експонатів музея. Виноградні преси різних років і конструкцій.
З заводу "Чизай" в автобус всі вантажились під дзвін скляних пляшок з вином.
Далі автобус повіз нас у термальний комплекс "Жайворонок"
Вже давно хотів я взимку відвідати термальні джерела. Водичка +30, повітря -10. Класс!
Є ще один басейн в приміщенні, там вода +34, а в спеціальному джакузі +42. А також, для контрасту є басейн з водичкою +10, то так, для загартування. Всі ці басейни ми неодноразово відвідали.
Вода, звісно, дуже корисна і цілюща, а за лікувальною силою з нею може змагатися лише Закарпатьське свіже повітря. Та й дівчата в купальниках ходють, а взимку цього не вистачає.
От після купання стало зовсім добре. І хоча до готелю їхати було лише пів години майже вся група в автобусі синхронно позасинала.
Программа екскурсій на перше січня дуже правильна, і якщо коротко її описати, то це - опохміл винцем і гаряча ванна на свіжому повітрі ;)
Після вечері ходили дивитись на нічну ілюмінацію Мукачевської новорічної ялинки - вона заворожує.
День третій.
Їдемо в Ужгород.
Перша зупинка - гумористичний генделик "Деца у нотаря", що перекладається з гуцульского як - "стопарик у нотаріуса"
Є багато смішних експонатів.
Встановлені спеціальні пристрої для фанатів міцних напоїв.
Жив, живе і буде жити.
Отака картина зустрічає курців.
Нестандартний гумор.
В цей заклад ми завітали як до музею, на оглядини. Їсти та пити оковиту нам в нім не довелося. Можливо є ще якісь приколи в обслуговуванні - не знаю.
Наступну зупинку наш автобус зробив поряд з центром міста і ми пішли на екскурсію.
Майже вся центральна частина історичного Ужгорода пішохідна і це дуже круто.
Це центральна площа.
На гербі міста - виноградна лоза.
Скульптури у дворі Ужгородського замку.
Геракл, вбиває Лернейску гідру
Туркул встановлений на честь тисячоліття Угорської імперії.
Архітектурно цей замок не такий цікавий як Паланок у Мукачево. Екскурсовод казав, що всі хто приходив його завойовувати - успішно це робили, і часто його навіть не пробували обороняти, а одразу здавали.
Але всередині замку великий музей з багатьма цікавими і дорогими експозиціями. Є зали з стародавніми меблями, зброєю, іконами, музичними інструментами і багато чого ще.
Якщо Вам доведеться ходити пішохідними екскурсіями взимку - вдягайтеся тепліше. Бо ми трохи позамерзали.
Правда після такої прогулянки глінтвейн, бануш та грибна юшка в маленькому ресторанчику - дуже смачні.
Потім в нас був час погуляти містом самостійно.
Ось, наприклад, найдовша в європі липова аллея.
А на різдвяному базарчику встановили таку палатку у формі ялинкової іграшки.
Всередині - ялинка.
Колишня синагога, а нині - консерваторія. Думаю, національність людей в будівлі не сильно змінилася.
Пішохідний міст через річку Уж.
Качечки.
Висновки:
Експеримент "Новорічна подорож" вважаю вдалим.
Сподіваюсь, що весь цей рік у мене буде таким самим цікавим і приємним як і його початок.