думкавписьмо
останнім часом нерідко почуваюся розчарованим у людях, світі який люди творять щомиті.
є хороша ілюстрація до цього у Жадана (не можу знайти, де саме, тому вклад такий як він мені запам'ятався).
він коментує лист якоїсь дівчини, яка йому розказує про те, як спала із двома хлопцями завжди залишаючись між ними. потім це все розвалилося, один чувак кудись змився, їй власне було це все не особливо важливо.
а третій чувак сидів і бухав з того, що нічого більше немає. Жадан пише, що його він поділяє його позицію найбільше. я теж тепер добре розумію того чувака.
але, навряд чи, за розчарування у людях стоїть щось більше за розчарування у собі (банально, я ж один із тих, які трохи вище за текстом творять світ людей).
тому з усією цією х****ю впоратися не так уже й важко)
є хороша ілюстрація до цього у Жадана (не можу знайти, де саме, тому вклад такий як він мені запам'ятався).
він коментує лист якоїсь дівчини, яка йому розказує про те, як спала із двома хлопцями завжди залишаючись між ними. потім це все розвалилося, один чувак кудись змився, їй власне було це все не особливо важливо.
а третій чувак сидів і бухав з того, що нічого більше немає. Жадан пише, що його він поділяє його позицію найбільше. я теж тепер добре розумію того чувака.
але, навряд чи, за розчарування у людях стоїть щось більше за розчарування у собі (банально, я ж один із тих, які трохи вище за текстом творять світ людей).
тому з усією цією х****ю впоратися не так уже й важко)