Feb 28, 2007 12:15
Сьогодні, на початку останнього дня зими, в перші його години, я роздуплила одну річ!
В наслідок спілкування з подругою щодо справ сердечних і розмірковуючи про свої власні (Боже, вони ще все-таки бувають... ) збиралась уже (як завжди) впасти в легеньку депресію, але....
Так сталося, що окрім того я спілкувалась ще з чуваком до якого, як думалось мені, я щось колись відчувала. Спілкувалась з іншим, до якого, мабуть, я на разі ще щось почуваю. Всі фактори створили гримучу суміш... в певний момент калейдоскоп спогадів завирував і засмоктав мене зі страшною швидкістю. І тут зійшло осяяння!!!
Коротше, не треба страждати з приводу якихось нерозділених почуттів, прив"язанностей, що небезпечно затягуються. Треба цим насолоджуватись по максимуму, черпати силу й натхнення і не намагатись по живому відрізати, ампутувати, відсікти.. бо це не оплачується. Вистарчить тільки прибрати об"єкт обсесії на довший час, а воно "засохне і само відвалиться" (с) п. Ржевський. Тому що все минає, просто треба дати трохи часу і не тримати серце в жмені.
Від усвідомлення цього факту мені стало так легко і радісно, що знову почали снитись кольорові сни )))
Звісно, для уяснення такої істини найчастіше необхідний особистий досвід, але я хочу, щоб ви знали:
There's always light in the end of the tunnel ))))
думки