Опозиція за Попова?
Запись опубликована Спротив. You can comment here or there.
Пройшов перший тиждень так званого «нового політичного сезону». Напевно, не нового, а ще одного. Очевидним стає факт того, що влада й опозиція йдуть на перемир'я в питаннях столиці. Опозиція в тишині слухає виступ Януковича, задоволена довиборами по 5 округах. Усі мовчать, чому їх навіть не сім.
Ніхто з опозиції не задає питання про Київ.
Таке враження, що в Януковича сьогодні більше проблем усередині партії, з агентами російського впливу, «ангелами руского міра», ніж із ревносними вітчизняними опозиціонерами.
На наших очах здають вибори мера столиці. Якщо ніхто не помітив, минулий тиждень промайнув без жодного згадування про ситуацію в Києві.
Ви скажете, що, мовляв, не на часі? Що «не на часі»? - Конституція? Принципи? Столиця? А, може, Попов та «прострочена» Київрада всіх влаштовують?
Як на мене, то причин тут декілька, і всі вони швидше особистісні.
Наприклад, найпростіша - більшості лідерів було насправді не до Києва.
Порошенко займався питаннями цукерок. І тут навіть не на рівні жартів: дійсно, Петро Олексійович більше часу приділяв питанням реального бізнесу, ніж PR-активностям. Плюс річниця улюбленого медіа активу. Дивно, але це машинально зупинилио й PR його «конкурентів» Катеринчука та Попова.
Кличко й далі гне свою пропрезидентську лінію, незважаючи на столицю. Думаю, що в тонус київської ситуації його поверне тільки одне - і це не київський виборець, а швидше Леонід Михайлович Черновецький. Адже відсутність нормального спаринг-партнера мотивує Кличка йти на інші політичні ринги.
В Яценюка й досі немає кого висувати, але це вторинна проблема, як на мене. Більш важливим для Арсенія Петровича, у даний момент є президентська інтрига, переведення Тимошенко до Німеччини. Це розв'яже йому руки в перспективі. Тому він і далі мовчатиме.
Тягнибок був зайнятий своєю київською пропискою. І це все, враховуючи той факт, що вибори в Києві могли б дати Свободі дуже гарну платформу. Адже розуміючи непотрібність виборів мера Кличку та Яценюку, друзів по табору, свободівці могли б зірвати непоганий електоральний куш, отримавши рупор для президентської кампанії. Нажаль, вони цей інструмент втрачають.
Мовчав навіть невгамовний борець за права киян, пан Катеринчук. Таке враження, що він переформатувався в журналіста, взявши перше інтерв'ю в мера Софії, потім пішов по замах. Як на мене, то не надто вдало, хоча як інструмент політичного впливу, наглядне перетягування європейського досвіду - може бути ефективним.
Одним словом, опозиції було не до виборів у столиці. Влада закріпила своє старе рішення, ще одним «інституційним судом», показавши що за «Стабільність».
От і виходить, що кон'юнктурщина опозиції, бажання ситуативних перемог керує ними більше ніж нові заявлені принципи. Можливо, опозиція думає, що їх втручання в засідання Київради, вибивання вікон міської адміністрації та побиття журналістів беркутом, можуть стати альтернативою виборів?..
Не думаю, що опозиція сьогодні в змозі добитись виборів, адже вони не в силі вимагати. Навіть якщо вони доб'ються виборів мера, вони не витягнуть виборів Київради. А якщо й витягнуть вибори Київради, то без виборів мера.
Ситуація як у тій казці: направо підеш, коня згубиш, наліво... Прикро признавати, але Глазьєв з Оніщенком більше сьогодні впливають на ситуацію в країні ніж місцева опозиція. Тому, може, до них краще й звертатись?
А якщо без жартів, то не розумію одного: чому опозиція мовчить, чому вона на тисне? Можливо, вони керуються месиджем об'єднання заради Європи? Але зі сторони це виглядає швидше, як «мовчання ягнят».
У влади сьогодні критичний момент важкого вибору - і це прекрасний шанс усадити їх за стіл переговорів. Бути більш жорсткими, але й не менш патріотичними.
Втрачати шанс не можна!
Микола Давидюк