Акциз на пиво як пам'ятник популізму
Запись опубликована Спротив. You can comment here or there.
Депутати від опозиційних та провладних фракцій постійно не можуть дійти згоди щодо численних фінансових питань. Опозиція часто звинувачує владу в тому, що та «дерибанить» бюджет, що кошти платників податків ідуть на особисте збагачення осіб, наближених до влади.
Тим не менш, в одному питанні влада та опозиція злилися в законотворчому пориві: підвищення акцизу на пиво. Якщо владі таке підвищення очевидно потрібне - бюджет наповнювати треба, і бажано за рахунок «маленького українця», а не олігархів, - то в чому ж логіка опозиції?
Відповідь таке: це вони так про нас турбуються.
Про мене, наприклад. Я люблю після нелегкого трудового дня випити келих пива - ай-яй! Мене треба терміново рятувати від цієї нехорошої звички, навантажувати додатковими двома гривнями акцизу - це на додачу до вже існуючого акцизу й 20% ПДВ. Опозиціонери припускають, що таким чином я після роботи буду не пиво із друзями пити, а ходити до спортзалу чи садити дерева у відведених для цього місцях.
У хід ідуть і сильніші аргументи: мовляв, підлітки бухають, треба зробити пиво для них фінансово недоступним. Мовляв, якщо пиво стане дорожчим за молоко - то діти з неблагополучних сімей будуть вечорами сидіти під грибком у найближчому дитсадку з пакетиками молочка чи йогурту. Ох уже ці діти, вічно купують те, що дешевше!
Ніхто ж не говорить, що в Австрії, Німеччині, Франції алкоголь у відносних цифрах є суттєво дешевшим ніж у нас: порівняйте їхні ціни на пиво чи вино - з їхніми ж зарплатами або вартістю проїзду в міському транспорті. Пляшку французького вина в Берліні можна купити за 1 євро 40 центів, пляшку місцевого пива - за 30-50 центів без урахування ціни тари: це окрема історія, про дуже ефективну систему утилізації відходів.
Відкрию страшну таємницю: пиво - не ворог людини. Вживання пива - гарний спосіб проведення вільного часу, звісно, якщо цим не зловживати.
Але, погодьтеся, зловживання жирною їжею також не йде на користь - хоча на неї жодних акцизів не вводять!..
Алкоголізм - це соціальна проблема. У країні, де молода людина не бачить перспектив, де податківці, пожежники, санінспекція завжди готові задавити будь-який бізнес, де міліціонер може жорстоко побити, а то й убити юнака й уникнути покарання - у такій країні алкоголь та наркотичні речовини часто є спробою втечі від жорстокої реальності.
Я знаю багато історій про заробітчан, які поверталися додому, пропивали всі тяжко зароблені гроші - а потім вирушали на заробітки знов. То, може, це тому що в нас алкоголь дешевий?..
Ще один аргумент: гроші від збільшення пивного акцизу підуть на будівництво лікарень для дітей.
А як так вийшло, що всі інші наші податки йшли на Хюндаї чи Межигір'я? І чи конкретно ці кошти не будуть попередньо прокручені через ряд підставних фірм - так, що на дитячі лікарні знов-таки залишаться копійки?
Як опозиціонери в здоровому глузді можуть спочатку критикувати владу за «дерибан» бюджету, а потім пропонувати нові способи додаткового наповнення бюджету з наших кишень?
Відповідь проста: популізм.
Люди хочуть боротьби із суспільним проблемами? Ось вам: ми зробимо пиво дорожчим - і ваші діти одразу ж перейдуть на здоровий спосіб життя.
Це нагадує сцену з польського фільму «Miś», «Ведмедик», де знімальна група на кіностудії спочатку з'їла виділеного для зйомок зайця, а потім одягла в заячу шкуру кота - і запустила його в поле під час зйомок сцени про полювання. Кіт, наляканий собаками, виліз на самотнє дерево. Вихід знайшли: треба спиляти дерево. Завжди ж легше долати наслідки, а не причини проблем.
А що ж ми, споживачі пива? А ми промовчимо, ми звикли мовчати. Пристосуємося.
Протестувати не будемо: ніхто ж не хоче, щоб фанатики-непитущі на всю країну таврували його як «алкоголіка». Українці взагалі не люблять протестувати й люблять пристосовуватися до обставин.
Опозиційні депутати поставлять собі плюсик у графі «боротьба за тверезість та духовність», влада швиденько освоїть додатково одержані кошти.
Словом, усе як завжди.
Залишається хіба що помріяти про Україну, у якій кожен додатковий податок та збір буде об'єктом пильної уваги суспільства, широкої дискусії. в якій звучатимуть не лицемірно-популістичні - а справді фахові аргументи.
В якій люди ставитимуться до податкової системи не як до неминучого зла чи каральної руки - а як до механізму забезпечення потреб суспільства.
В якій існуватимуть впливові політичні сили, що домагатимуться зменшення податкового тягаря - які на рівних будуть сперечатися із прихильниками його збільшення.
А наразі - слухаймо чергові розповіді про турботу політиків та готуймося платити більше...
Павло Зуб'юк