Смертна кара - дикунство 21 століття
Запись опубликована Спротив. You can comment here or there.
Сьогодні з'явилось повідомлення, що в Білорусі стратили двох звинувачуваних у скоєнні теракту у мінському метро. Теракт стався 11 квітня 2011 року. У результаті 15 чоловік загинули, більше 200 одержали поранення.
Все що відбувалося з розслідуванням та судовим процесом щодо цього жахливого злочину викликало величезні сумніви та безлічь питань у багатьох в самій Білорусі, так і за її межами. А та неймовірна швидкість, з якою смертний вирок приведений у виконання, створює ще більше враження, що білоруський диктатор та його спецслужби намагаються щось приховати.
Але річ не тільки в блискавичному виконанні смертного вироку. Питання в самому використанні смертної кари як виду покарання. Добре відомо, що ніде і ніколи загроза смертної кари не зупиняла злочинців. Вже не кажучи про судові помилки, які можуть призводити до засудження невинуватого.
Якщо держава надає собі право когось вбивати, навіть за вироком суду, тоді життя людини перестає бути вищою цінністю. В світі доволі багато країн, в яких смертна кара як вид покарання застосовується, в тому числі і Сполучених Штатах Америки. Але від того вона не перестає бути дикунством, яке не має виправдання.
В останні дні 1999 року Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким визнав смертну кару покарання, що не відповідає Конституції України. Тоді Кучма, бажаючи виконати зобов'язання, які брала Україна перед Радою Європи, переклав відповідальність за це рішення на КСУ. Незважаючи, що розумію зовнішньополітичний підтекст того рішення, я пишаюся ним та вважаю надзвичайно важливим для України. Бо, насправді, доволі не зразу, але ментально громадяни почнуть мінятися. В підкірці їх свідомості почне формуватися розуміння, що вбивство, ким би і чим би воно не пояснювалося, є найтяжчим злочином про людей, яке не має виправдання.
Борис Кушнірук, економіст, член Центрального проводу Української народної партії