Коли ми сюди перебирались, я навіть не уявляла, що мене чекає. Я була в тіхом ужасє, бо ніколи не жила в селі і взагалі. А ще тут проблеми з інтернетом! Що могло бути страшнішим за це на той момент. Виявилось, що в світі є дуже багато значно страшніших речей, які, я не знаю, як би ми пережили, аби не це місце...
Виявилось, що це геть інші відчуття виходити пити каву на ганок, коли підводиш погляд, а там не звикла бетонна стіна сусіднього будинку, а оце... Що це так незвично засинати під жаб, солов"їв і густий запах акацій. Що я буду мімімікать котікам, а на дивані буде жити величезний пес, якого Орест називатиме дружбаном і не зважатиме на те, що шерсть тепер у нас взагалі всюди, навіть в їжі буває )
Городами я так і не почала займатись, але чесно кошу траву електрокосою і длубаюсь іноді з квіточками і всілякими базиліками ))
Навколо зовсім інші фактури-текстури-запахи і без цього вже складається собі щоденний ритм.
Трохи пафосно сьогодні, звиняйте, давно крутиться в голові, хотілось записати )))
Наприкінець трохи маків, які вижили в моїх бур"янах :)
Да, і з інтернетом все так же пєчалька... )))