Бувають такі дні...
В які одним дзвінком світ перевертається і ти розумієш, що так, як було вже не буде. Ніколи. Ніякими зусиллям. І допомогти ти нічим не можеш. Можеш молитись. Або сидіти поруч і плакати. І все. Більше нічим-нічим в світі. І весна може, врешті, наступить, і сонце вигляне, і трава зазеленіє, а це вже незмінне. Господи, спаси і сохрани...
