Красиве філософське аніме, сповнене спокійним спогляданням, що уславило японське світобачення.
У світі затопленому водою, де жменька людей продовжує вести неквапне життя серед величезних будівель, вже порожніх, де швидкісні шосе потроху заростають травою, а у містах, що пішли на морське дно продовжують загорятися ліхтарі по вечорах - у цьому світі існує господиня маленької кав'ярні, куди майже ніхто не заходить. Але вона продовжує щодня прибиратися та заварювати каву. Вона - андроїд. Її власник, людина, що відкрила колись кав'ярню, кудись пішов, залишивши її на господарстві. І вона чекає, їздить по околицях на моторолері, спілкується з небагатьма сусідами, що ще лишилися поруч. Та іноді їздить на закупи до Йокогами.
Дивовижно прекрасна анімація та чудовий саундтрек.
Унікальна світла атмосфера, без смутку, яка трохи нагадала мені оповідання Бредбері "Буде ласкавий дощ" (але жодного трагізму).
Колись рід людський таки піде з цього світу, і хотілося б, щоб ті, хто буде після нас, андроїди, чи ще хтось, принаймні розказували про нас хороші історії. Як оця.