Французька весна знову принесла нам хороші фільми.
Показаний в "Асфальті" світ не дуже відрізняється від наших спальних районів. І квартали французьких багатоповерхівок, де мешкають не дуже заможні люди, виглядають дуже знайомо.
І там живуть такі самі люди, з такими самими історіями, великими і маленькими.
Підліток пробує допомогти старій акторці повернутися на сцену. Сумний відлюдькуватий одинак в інвалідному візку знайомиться з нічною медсестрою та починає вдавати з себе когось іншого, вважаючи самого себе не надто цікавим. А добра арабська бабуся, яка провідує сина у тюрмі, одного дня відкриває двері для несподіваного гостя - американського астронавта, що аварійно приземлився просто на дах їхнього будинку та не знає жодного слова французькою.
Проста, але дуже прониклива стрічка. І сум. І посмішка. І надія на те, що все буде добре, коли люди попри все намагатимуться розуміти один одного.
This entry was originally posted at
http://sparrow-hawk-ua.dreamwidth.org/