ем. ну шо ж. нада/нє нада - пофіг. натє вам.
стів гедд енд френдз. я завжди думала, шо якшо Джаз- то такий. джазєє нема куди. найкращі враження за три дні концертів. чотири "пенсіонери" - а поряд і поставить нєкого.казать, шо вони "жглі" - нічо не сказать. вони всміхалися, ржалі, стібалися і при тому умудрялися ТАК лабать, шо у моєї правої ноги сьодня крєпатура. читала всюди, шо Гедд - геній, бог барабанів і всьо такоє *за словами Когана: ти прєкраснєй, спору нєт, но мілєє мнє Стів Гедд :-Р* - от я і думала, шо буде фуфло :) а тут. всі четверо. майстри. Майстри. і це вам не "майк стерн БЕНД". це "Стів Гедд енд ФРЕНДЗ". а це чогось та варте.
спайро джера. чи то всі другі відділення мене не пруть чи шо. починалося всьо з музики в стілє заставкі детектівного агєнства ЛуннийСвєт, а закінчилося бомммбастіком і пут-йор-хендз-ап-ін-зе-ейр. такоє.) якшо вирубить ударні *ти крут, дядька, крут, тіки бистро шукай собі інший бенд* - і врубіть воображеніє, то я чісто на круізном лайнєрє, попіваю віно і відкусую ногу лобстеру, чи шо там з ними роблять. і це явно не 21 вєк. проперло тіки коли скучающій басіст взявся за соло. *шо, гнітять тебе там, чьорний брат?(* але потім соло-гітаріст після свого крутого соло...взяв і заспівав про "корасон". на цьому мая рецензія гурту акончєна.)
вобщєм, три дні підряд по три години це капєц. ем. ну.
карочє, я захворіла, тому більше нічо цікавого і не напишу. якийсь галімий вірус, а ще пре черговий зуб мудрості *ну куда ти апяяять палєєєєз* і це страшне.
вобщєм так. надіюся, вам було цікаво.
всєм адьйо*