Афріка, пост номєр два
взагалі-то, я збиралася писать по посту не день, але, як бачите, шось не склалось) харашо хоть в жж не тре паритися щодо того, о котрій годині публікувать запис "шоб хоч хтось був онлайн і побачив" - тєм болєє шо пишу я тут не стільки для того, шоб когось розважить, скіки для того, шоб самій не забуть) *але якшо вас це розважає - мені ж тіки пріятно, чєсслово)*
так от. після першого посту мені здавалося, шо я ще можу штук 10 таких наваять - і ще й фотки залишаться, але оце пройшов день і мій запал якось пріунил) більше того, на питання: "ну шо там, як воно в Африці??!" останні дня 2 я можу відповісти тіки "ну так, нічо, не жарко" і грусно заткнутса *може це того, шо спитали мене це вже 100501 раз?.. ще й зазвичай одразу після фрази "а ти савсєм нє загорєла"..?* вобщєм, я вже взагалі с трудом вірю, шо я оце колись з києва виїжджала... ну да ладна. мо в процесі всьо вєрньотса. вихід один - продовжувать нотувать)
тіки про шо ж розказать... а ну-ка розкажу я про хавку. попереджаю: в цьому пості буде купа тирених фоток) ібо те, шо я їла, я зазвичай не фоткала, а те шо не їла... то тоже не фоткала. :Р ну ок, ловіть одну фоточку для затравкі) ви все одно вже бачили її в фб :Р
одразу скажу, шо мій іскушонний нєжний желудок had a hard time в Гані, ібо на спеціях мєсні повара не економлять і вапщє всі здебільшого їдять якусь пургу)) наприклад сумнозвісний бушміт, з якого можна підхопить сотню болячек. наскіки я поняла, бушміт для них - то увесь meat, який можна вполювать у bush. зазвичай це якесь подобіє кошек - принаймні, на шось із сімейства котячих схожі ці різнокаліберні обмякші або розіп"яті тушки, якими мєсні продавці люблять похлопать вам по лобовому стєклу. фотки не буде, ібо фу.
кстаті про фу. національна і сама любіма ганська страва - фуфу. я оце тіки шо написала цілий абзац про те, шо це таке, а потім додумалася погугліть, і найшла зовсім інше опісаніє. я собі уявляла якийсь стрьомний гуляш з кльоцкамі, а походу суть в тому, шоб макать шматки якогось тіста в жижу з нєопрєдєльонного проісхождєнія мясом... карочє, думаю, ви вже поняли з мого опису, шо фуфу ми так і не пробували. чьо-то даже не жалію. хоча поки зара переглядала фоточки в гуглі, то чогось захотілося їсти... доу. вобщєм, фуфу їдять руками і не сумніваюся, шо порядочно чавкають за єдой.
оце якраз процес поєданія фуфу. фотка тирена
якшо ж повернуться до теми "чєм апєтітним можуть вмазать у ваше лобове стєкло", то наступними за ефектністю ідуть здоровенні африканські равлики. один тіки взгляд на купу подьоргівающіхся ракушечних тєл, навалєних горою в мисці і "підтушених" на щедрому африканському сонці, відбивав у мене апєтіт от буквально одразу. хоча Г. їх їв, було таке. мені не довелось. тоже якось не дуже жалію)
ця фотка тоже тирена. а равликів зазвичай на одній мисці було рази в 3 більше
якшо наконєц-то розказувать про те, шо я таки їла, то почнем з яму) ям - шось тіпа картошкі, тіки солодший на смак - вобщєм, вполнє нічо) чіпси з яму мене даже проперли) отут уже ловіть власну фоточку, бо такий от у нас був колись домашній обід) щодо кебабів на даній конкретній фотці - лічно мені здалося, шо на них пішли старі заюзані черевики, але Г. зїв і нічо. зате ям - нЯм!
найпопулярніша "ганська" страва серед скучних європейців - курка з рисом. перед приїздом мене попередили про неї і я була готова до того, шо тіки цим і буду пітатса, ібо ну його нафіг, але за 2 місяці даже мені вже трохи надоїло) надо отдать должноє: рису насипають стіки, шо хватіт прокорміть малєнькую страну. на цій фотці савсєм небагато, бо це ми в ресторані на узбережжі - а от у любімому фастфуді Papaye нам накладали порцію аккурат в пять разів більшу *і приправ не жаліли* і ми спокійно напихалися нею вдвох. напихалися так, шо додому ледь повзли. от за цим я даже буду скучать.
кстаті, в цьому ж ресторані на узбережжі, шо пожлобився мені на рис, Г. взяв вполнє пристойну рибу - я в них не шарю, але даже відкусаний мною шматок був смачний. але всьо-такі, рибу в гані не сильно люблять - в основному мясо. хоча я даже умудрилася вперше в житті спробувати лобстерів) фотки нема, бо ми час ждали і так на них накинулися, шо ніхто б і запєчатлєть не встиг. ловіть краще рибу *ух-ти, даже схоже на каламбур*
кстаті, френч фрайс у них мєгапоширені - зазвичай до любого мяса пропонують або їх, або рис, або ям. але таку картошку я все одно не люблю - та й вона по-моєму всюди однакова, - так шо й писать тут більше про неї нічого) :Р
крім нашого любімого Papaye ми ще радували своїми регулярними візитами мєсний китайський ресторан. оце було справжнє кулінарне відкриття для моєї занудної травної сістєми) жалію, шо не спробували більше всякого. зазвичай брали вєрмішель/рис з мясом - ще слюнями я періодично заливала курку в меду *див. фото*. власники ресторану - тру китайці, так шо контора вєніков нє вяжет) :Р тепер в києві тре срочно шукать хороший китайський ресторан. мо хто в курсі, кстаті?
разок нєльогка занесла нас ще в індійський ресторан. всьо наче й вкусно було, але порції малесенькі, а счьот оказался обратно пропорционалєн. тєм нє мєнєє, галочку в списку маст-трай поставили.
мєсних сладостєй я ніяких як таких і не знаю - хіба шо фрукти. да, шо-шо - а фрукти там були отлічні) я даже встигла заобожать манго)) *правда, після того, як почала нафантазовувать хворих на еболу кажанів, які облизують каждий пріглянувшийся мнє фрукт, я как-то рєзко перестала їх обожать))* ясно, шо з фотки ви про манго нічо не поймьотє, але хай вона тут полежить. ібо ом-ном-ном-ном-ном-ном-ном!
ще раз пробувала кокос, але шось він мені вапщє не пішов. от папайя ще якось підлаштувалася з часом, а маракуйя - ну ні в тин, ні в ворота. зате манго... манго) раз з нього даже наварили джему) оце був празднік!
о, а з солодощів же ж у них є шоколад! реально странний на вкус і не схожий на те коричневе мєсіво, яке ми зазвичай їмо. вобщєм, справжній шоколад зі справжніх какао-бобів. але якось ми не дуже його їли. тому й розказувать нема-чого)
щодо питва, то лічно я підсіла на молт та альваро. перше - шось тіпа квасу, друге - схоже на дюшес: є з грушею, є з пешнфрутом. насінг спешл, але вполнє нічо) ще іноді попівалі біттер лємон - кажуть, якшо пить його постійно, то не кусають комарі)) але нічо не знаю, мене кусають в любом відє. х_х алкоголь ганці практично не вживають, тому тут голяк) раз пробувала якийсь їх кавовий лікер, але на цьому знайомство з пітєйной культурой афрікі било окончєно)
ну шо, годиться як на пост про єду?) питайте якшо шо)
далі буде)
так от. після першого посту мені здавалося, шо я ще можу штук 10 таких наваять - і ще й фотки залишаться, але оце пройшов день і мій запал якось пріунил) більше того, на питання: "ну шо там, як воно в Африці??!" останні дня 2 я можу відповісти тіки "ну так, нічо, не жарко" і грусно заткнутса *може це того, шо спитали мене це вже 100501 раз?.. ще й зазвичай одразу після фрази "а ти савсєм нє загорєла"..?* вобщєм, я вже взагалі с трудом вірю, шо я оце колись з києва виїжджала... ну да ладна. мо в процесі всьо вєрньотса. вихід один - продовжувать нотувать)
тіки про шо ж розказать... а ну-ка розкажу я про хавку. попереджаю: в цьому пості буде купа тирених фоток) ібо те, шо я їла, я зазвичай не фоткала, а те шо не їла... то тоже не фоткала. :Р ну ок, ловіть одну фоточку для затравкі) ви все одно вже бачили її в фб :Р
одразу скажу, шо мій іскушонний нєжний желудок had a hard time в Гані, ібо на спеціях мєсні повара не економлять і вапщє всі здебільшого їдять якусь пургу)) наприклад сумнозвісний бушміт, з якого можна підхопить сотню болячек. наскіки я поняла, бушміт для них - то увесь meat, який можна вполювать у bush. зазвичай це якесь подобіє кошек - принаймні, на шось із сімейства котячих схожі ці різнокаліберні обмякші або розіп"яті тушки, якими мєсні продавці люблять похлопать вам по лобовому стєклу. фотки не буде, ібо фу.
кстаті про фу. національна і сама любіма ганська страва - фуфу. я оце тіки шо написала цілий абзац про те, шо це таке, а потім додумалася погугліть, і найшла зовсім інше опісаніє. я собі уявляла якийсь стрьомний гуляш з кльоцкамі, а походу суть в тому, шоб макать шматки якогось тіста в жижу з нєопрєдєльонного проісхождєнія мясом... карочє, думаю, ви вже поняли з мого опису, шо фуфу ми так і не пробували. чьо-то даже не жалію. хоча поки зара переглядала фоточки в гуглі, то чогось захотілося їсти... доу. вобщєм, фуфу їдять руками і не сумніваюся, шо порядочно чавкають за єдой.
оце якраз процес поєданія фуфу. фотка тирена
якшо ж повернуться до теми "чєм апєтітним можуть вмазать у ваше лобове стєкло", то наступними за ефектністю ідуть здоровенні африканські равлики. один тіки взгляд на купу подьоргівающіхся ракушечних тєл, навалєних горою в мисці і "підтушених" на щедрому африканському сонці, відбивав у мене апєтіт от буквально одразу. хоча Г. їх їв, було таке. мені не довелось. тоже якось не дуже жалію)
ця фотка тоже тирена. а равликів зазвичай на одній мисці було рази в 3 більше
якшо наконєц-то розказувать про те, шо я таки їла, то почнем з яму) ям - шось тіпа картошкі, тіки солодший на смак - вобщєм, вполнє нічо) чіпси з яму мене даже проперли) отут уже ловіть власну фоточку, бо такий от у нас був колись домашній обід) щодо кебабів на даній конкретній фотці - лічно мені здалося, шо на них пішли старі заюзані черевики, але Г. зїв і нічо. зате ям - нЯм!
найпопулярніша "ганська" страва серед скучних європейців - курка з рисом. перед приїздом мене попередили про неї і я була готова до того, шо тіки цим і буду пітатса, ібо ну його нафіг, але за 2 місяці даже мені вже трохи надоїло) надо отдать должноє: рису насипають стіки, шо хватіт прокорміть малєнькую страну. на цій фотці савсєм небагато, бо це ми в ресторані на узбережжі - а от у любімому фастфуді Papaye нам накладали порцію аккурат в пять разів більшу *і приправ не жаліли* і ми спокійно напихалися нею вдвох. напихалися так, шо додому ледь повзли. от за цим я даже буду скучать.
кстаті, в цьому ж ресторані на узбережжі, шо пожлобився мені на рис, Г. взяв вполнє пристойну рибу - я в них не шарю, але даже відкусаний мною шматок був смачний. але всьо-такі, рибу в гані не сильно люблять - в основному мясо. хоча я даже умудрилася вперше в житті спробувати лобстерів) фотки нема, бо ми час ждали і так на них накинулися, шо ніхто б і запєчатлєть не встиг. ловіть краще рибу *ух-ти, даже схоже на каламбур*
кстаті, френч фрайс у них мєгапоширені - зазвичай до любого мяса пропонують або їх, або рис, або ям. але таку картошку я все одно не люблю - та й вона по-моєму всюди однакова, - так шо й писать тут більше про неї нічого) :Р
крім нашого любімого Papaye ми ще радували своїми регулярними візитами мєсний китайський ресторан. оце було справжнє кулінарне відкриття для моєї занудної травної сістєми) жалію, шо не спробували більше всякого. зазвичай брали вєрмішель/рис з мясом - ще слюнями я періодично заливала курку в меду *див. фото*. власники ресторану - тру китайці, так шо контора вєніков нє вяжет) :Р тепер в києві тре срочно шукать хороший китайський ресторан. мо хто в курсі, кстаті?
разок нєльогка занесла нас ще в індійський ресторан. всьо наче й вкусно було, але порції малесенькі, а счьот оказался обратно пропорционалєн. тєм нє мєнєє, галочку в списку маст-трай поставили.
мєсних сладостєй я ніяких як таких і не знаю - хіба шо фрукти. да, шо-шо - а фрукти там були отлічні) я даже встигла заобожать манго)) *правда, після того, як почала нафантазовувать хворих на еболу кажанів, які облизують каждий пріглянувшийся мнє фрукт, я как-то рєзко перестала їх обожать))* ясно, шо з фотки ви про манго нічо не поймьотє, але хай вона тут полежить. ібо ом-ном-ном-ном-ном-ном-ном!
ще раз пробувала кокос, але шось він мені вапщє не пішов. от папайя ще якось підлаштувалася з часом, а маракуйя - ну ні в тин, ні в ворота. зате манго... манго) раз з нього даже наварили джему) оце був празднік!
о, а з солодощів же ж у них є шоколад! реально странний на вкус і не схожий на те коричневе мєсіво, яке ми зазвичай їмо. вобщєм, справжній шоколад зі справжніх какао-бобів. але якось ми не дуже його їли. тому й розказувать нема-чого)
щодо питва, то лічно я підсіла на молт та альваро. перше - шось тіпа квасу, друге - схоже на дюшес: є з грушею, є з пешнфрутом. насінг спешл, але вполнє нічо) ще іноді попівалі біттер лємон - кажуть, якшо пить його постійно, то не кусають комарі)) але нічо не знаю, мене кусають в любом відє. х_х алкоголь ганці практично не вживають, тому тут голяк) раз пробувала якийсь їх кавовий лікер, але на цьому знайомство з пітєйной культурой афрікі било окончєно)
ну шо, годиться як на пост про єду?) питайте якшо шо)
далі буде)