стамбул-2013
ну шо, нарешті й звіт за подорож 4-місячної давнини подоспєл) ну а раптом вам нема шо в неділю вдень робить, як тіки дивитися купи фоток з літа) так шо всьо для вас! :Р *да, Кобіто, я помню, шо вас туди не пустили, але сорі!)) :Р*
отже, почалося все традиційно...)
зауважу, шо ми як тру мандрівники таки вимучили економ-варіант перельоту - вирішили летіли турецьким лоу-костом через Львів!
це рішення чогось давалося нам із муками, але я відстоювала його як могла - і ура! ми так і зробили) і це було круто)
у Львів ми приперлися з Івою, але в Стамбул її вирішили не брать *хахаха* вона лишилася на СтареМісто, а ми....
...опа-опа - і прилетіли в Стамбул))) :Р
ще тре зауважить, шо прилетіли ми не просто як туристи, а ще й як герої новин - ну, ви це всі знаєте, я думаю)))
так шо зустрічали нас журналіст з оператором - ми завантажилися у шаттл.
як ви, знов-таки, мабуть, знаєте, Таксім - головний майдан - був перекритий, тож нас висадили фігзна-де.
Після цього іде довга історія, як ми фактично 2 години добиралися до нашої квартири і орендатор радісно нам повідомив, шо ми найгальмівніші гості, які в нього були, але цю історію ми облишимо))
це якраз одна із мешканок Стамбулу, яка говорила хоча б трохи англійською, веде нас в абсолютно протилежну сторону
від нашої квартири - ми ще про це не знаємо. да, англійська у них там не в пріоритеті, явно.
ну, ми зрештою поселилися, поспали - і це наш перший вихід в люди. підходимо до площі Таксім. зліва парк Гезі,
через який всі й почали бунтувати. але детальніше не буду розказувати - якшо шо, почитаєте в інтернеті))
вже в наметовому містечку. настрої Вудстока, Помаранчевої революції - всє дєла.
в руках Бориса (зліва) традиційний турецький бублік. не смачний. :Р
ну але так, різниця з Помаранчевою революцією та Вудстоком очевидна, коли дивишся на такі фотки..
вобщєм, з часом стає трохи стрьомно)
я вапщє дамочка чувствітєльна, тому, побачивши таке, вапщє захотілося звідти звалить якнайшвидше)
ну, ми-то й валим, але перед цим - посиденьки в славнозвісному "полтавському" автобусі :Р
звичні барикади на вулицях по периметру площі Таксім. хм, а до чого там сєрп і молот?...
а це головна пішохідна вулиця Істікляль. в день, коли по ній ще можна було пройти, а не проштовхнутися.
набережна старої частини міста. це треба бачити) оті човни розхитуються як дурні, а з них на берег фактично кидають смажену рибу, яку тут тобі й пхають в булку і продають. даже я визнаю: ВКУСНЯЯЯШКА!))
оце всі так сидять і хавають. дуже зручні бочки, я вам скажу)
а це до риби можна було купити солону капусту з огірками - оце вапщє було зе бест!)
а це вокзал. я мєгафанат вокзалів - і цей став для мене теж чи не улюбленим місцем у Стамбулі) пальми, пальми!
ну а це туристичні заманушки всякі - оскіки ми перший день ходили з журналістом і оператором, то довелося ходити туди,
куди вони хтіли. :Р отже, це Єгипетський базар - тут купа пряностей, чаїв, солдощів...
вкусняшкі)
а це вже Гранд Базар - величезний критий ринок. в якому ми благополучно заблукали. доу.
айранопоглотітєль. мені айран вапщє не йшов, хоч це у них традиційне пійло - я тіки сьорбнула раз і феее, -
тому у мене банальний спрайт. :Р спрайт робить з людини чєлавєка!
Блакитна мечеть. вікіпедія в помощ))
а це море. Мармурове. мммммармурове
на цьому моменті дня ми вперлися, шо обовязково тре покурити кальян, тому добра дівчина-гід, шо випадково зустрілася нам на вулиці, порадила оце кафе - Erol Taş. радимо і ми) були там зрештою рази 4. :Р ну а шо - кальян, нарди, чай, вай-фай -
все шо тре, для отлічного відпочинку) :Р
чайооок)
вечірня набережна. назва човна - тест на тверезість.
а це я ввечері Бориса підбила спробувати національний турецький десерт - кюнефе. це була жесть))
такого мєгасолодкого і мєгаважкого десерту, я ще не пробувала)
а це, собсна, наша квартірка) гімн побєди ІКЕА над чєловєчєством.
да, в стамбулі купа котів. да, про це вже всі писали. да, напишу і я))
а це, до речі, вапщє якесь непонятне місце) кілька котячих будиночків і КУПА котів. нічийних. але всі з ними граються)
нормально співіснують товаріщі, ніхто нікого не труїть і не пінає ногами. да.
а це колишня особиста резиденція султанів - Палац Долмабахче. серйозна така споруда - це тіки вхідні ворота)
а це "вихідні"))) і зразу море) хоча да, реконструкція тоді трохи псувала краєвид) карочє, в палаці не можна було фоткать - але ми все одно пофоткали, кхем) - але краще повірте просто на слово, шо там мєгасерйозний палац. ПАЛАЦІЩЕ!
нагулялися - їмо дондурму. :Р це як морозиво, тіки не таке) більш вязке і ситне. але все одно нямка)
притомлений грег у дворі мечеті Сулєйманіє.
а це краєвид, який відкривається з мечеті, якшо трохи підстрибнути))
наступного дня ми вирішили пошукати пляж) :Р пливемо на один із Принцевих островів.
вже на острові. це, до речі, та сама дондурма) ці чуваки таке вміють з нею витворяти,
шо це не можна переказувати - це бачити треба)
на острові заборонені автомобілі, тож можна пересуватися тіки на велосипедах або таких... каретах, шо лі)
ми, як самі оригінальні, вапщє вирішили піти пішки) йшли довго. да, ДУЖЕ довго))
але дійшли) юхуууу
згоріли і хватіт - знову вертаємося у Стамубл. Нова мечеть. здорова, навіть не влізла вся)
чекаємо, поки відкриють вхід для туристів - знов попали на молитву, доу.
ну а це вона всередині) насправді, всі мечеті дуже різні - під кінець вже голова від них крутилася.
але була одна особлива...
Айя-Софія. оце крутааааа мечеть) *можна ж так сказать, правда?)*
і знову реставрація, куди без неї. :Р але навіть попри це. прифігєваєш трохи, серйозно)
ну але врємя нє ждьот - стрємітєльно пєрємєщаємся в інше місце)))
Цистерна) підземне водосховище. дуже атмосферне і круте. і шось постійно звідкись капає))
там було темно, фотік знущався з нас - тому на тому все. осьо вам краще скромний рибний базарчик.)
натовп голодних чайок детектед. :Р
а це вхід у Топкапи. гугліть, люди, гугліть, бо нема сил розказувать.
насправді, Топкапи - смерть для туристів. там КУПА всього. там ВСЮДИ черги. ДОВЖЕЛЕЗНІ черги.
ми там провели цілий день і потім не могли себе докупи зібрати.
да, а це, кстаті, улюблені двері грега. :Р "нє, ну це ж камушкі понатикані, це ж треба таке зробить!!"
а це напівдохла я. мій девіз - ні подорожі без отруєння! юху. і фонтанчик на фоні, ледь не забула.
грег і дерево. всьо ясно?
ледь живі ми ще й поперлися в археологічний музей. це чийсь саркофаг. фігзна-кого. проїхали.
вобщєм, ми так бігали по всіх достопрімєчатєльностях, шо в останній вечір аж якось так склалося, шо ми все обійшли раніше,
ніж я планувала, тож мали ще пару годин на шось... але нє, не було вже ніяких фізичних та моральних сил.
хіба на селф фотоз, на це всєгда сил хватає. :Р
а на наступний день була злива, старбакс і товстий дядько-карикатурист, який невтомно мугикав пісеньки.
і дорога додому.
...
...
...
ххха!! думали, це все??!))) а ніфіга не додому ми поїхали!))) ми приперлися у Львів на Альфа-Джаз фест!
і побачили Його - Боббі МакФерріна!)))) і почули. і прокайфували) і ледь не спізнилися на поїзд. ;)
кхем. да. от тепер точно все) :Р
отже, почалося все традиційно...)
зауважу, шо ми як тру мандрівники таки вимучили економ-варіант перельоту - вирішили летіли турецьким лоу-костом через Львів!
це рішення чогось давалося нам із муками, але я відстоювала його як могла - і ура! ми так і зробили) і це було круто)
у Львів ми приперлися з Івою, але в Стамбул її вирішили не брать *хахаха* вона лишилася на СтареМісто, а ми....
...опа-опа - і прилетіли в Стамбул))) :Р
ще тре зауважить, шо прилетіли ми не просто як туристи, а ще й як герої новин - ну, ви це всі знаєте, я думаю)))
так шо зустрічали нас журналіст з оператором - ми завантажилися у шаттл.
як ви, знов-таки, мабуть, знаєте, Таксім - головний майдан - був перекритий, тож нас висадили фігзна-де.
Після цього іде довга історія, як ми фактично 2 години добиралися до нашої квартири і орендатор радісно нам повідомив, шо ми найгальмівніші гості, які в нього були, але цю історію ми облишимо))
це якраз одна із мешканок Стамбулу, яка говорила хоча б трохи англійською, веде нас в абсолютно протилежну сторону
від нашої квартири - ми ще про це не знаємо. да, англійська у них там не в пріоритеті, явно.
ну, ми зрештою поселилися, поспали - і це наш перший вихід в люди. підходимо до площі Таксім. зліва парк Гезі,
через який всі й почали бунтувати. але детальніше не буду розказувати - якшо шо, почитаєте в інтернеті))
вже в наметовому містечку. настрої Вудстока, Помаранчевої революції - всє дєла.
в руках Бориса (зліва) традиційний турецький бублік. не смачний. :Р
ну але так, різниця з Помаранчевою революцією та Вудстоком очевидна, коли дивишся на такі фотки..
вобщєм, з часом стає трохи стрьомно)
я вапщє дамочка чувствітєльна, тому, побачивши таке, вапщє захотілося звідти звалить якнайшвидше)
ну, ми-то й валим, але перед цим - посиденьки в славнозвісному "полтавському" автобусі :Р
звичні барикади на вулицях по периметру площі Таксім. хм, а до чого там сєрп і молот?...
а це головна пішохідна вулиця Істікляль. в день, коли по ній ще можна було пройти, а не проштовхнутися.
набережна старої частини міста. це треба бачити) оті човни розхитуються як дурні, а з них на берег фактично кидають смажену рибу, яку тут тобі й пхають в булку і продають. даже я визнаю: ВКУСНЯЯЯШКА!))
оце всі так сидять і хавають. дуже зручні бочки, я вам скажу)
а це до риби можна було купити солону капусту з огірками - оце вапщє було зе бест!)
а це вокзал. я мєгафанат вокзалів - і цей став для мене теж чи не улюбленим місцем у Стамбулі) пальми, пальми!
ну а це туристичні заманушки всякі - оскіки ми перший день ходили з журналістом і оператором, то довелося ходити туди,
куди вони хтіли. :Р отже, це Єгипетський базар - тут купа пряностей, чаїв, солдощів...
вкусняшкі)
а це вже Гранд Базар - величезний критий ринок. в якому ми благополучно заблукали. доу.
айранопоглотітєль. мені айран вапщє не йшов, хоч це у них традиційне пійло - я тіки сьорбнула раз і феее, -
тому у мене банальний спрайт. :Р спрайт робить з людини чєлавєка!
Блакитна мечеть. вікіпедія в помощ))
а це море. Мармурове. мммммармурове
на цьому моменті дня ми вперлися, шо обовязково тре покурити кальян, тому добра дівчина-гід, шо випадково зустрілася нам на вулиці, порадила оце кафе - Erol Taş. радимо і ми) були там зрештою рази 4. :Р ну а шо - кальян, нарди, чай, вай-фай -
все шо тре, для отлічного відпочинку) :Р
чайооок)
вечірня набережна. назва човна - тест на тверезість.
а це я ввечері Бориса підбила спробувати національний турецький десерт - кюнефе. це була жесть))
такого мєгасолодкого і мєгаважкого десерту, я ще не пробувала)
а це, собсна, наша квартірка) гімн побєди ІКЕА над чєловєчєством.
да, в стамбулі купа котів. да, про це вже всі писали. да, напишу і я))
а це, до речі, вапщє якесь непонятне місце) кілька котячих будиночків і КУПА котів. нічийних. але всі з ними граються)
нормально співіснують товаріщі, ніхто нікого не труїть і не пінає ногами. да.
а це колишня особиста резиденція султанів - Палац Долмабахче. серйозна така споруда - це тіки вхідні ворота)
а це "вихідні"))) і зразу море) хоча да, реконструкція тоді трохи псувала краєвид) карочє, в палаці не можна було фоткать - але ми все одно пофоткали, кхем) - але краще повірте просто на слово, шо там мєгасерйозний палац. ПАЛАЦІЩЕ!
нагулялися - їмо дондурму. :Р це як морозиво, тіки не таке) більш вязке і ситне. але все одно нямка)
притомлений грег у дворі мечеті Сулєйманіє.
а це краєвид, який відкривається з мечеті, якшо трохи підстрибнути))
наступного дня ми вирішили пошукати пляж) :Р пливемо на один із Принцевих островів.
вже на острові. це, до речі, та сама дондурма) ці чуваки таке вміють з нею витворяти,
шо це не можна переказувати - це бачити треба)
на острові заборонені автомобілі, тож можна пересуватися тіки на велосипедах або таких... каретах, шо лі)
ми, як самі оригінальні, вапщє вирішили піти пішки) йшли довго. да, ДУЖЕ довго))
але дійшли) юхуууу
згоріли і хватіт - знову вертаємося у Стамубл. Нова мечеть. здорова, навіть не влізла вся)
чекаємо, поки відкриють вхід для туристів - знов попали на молитву, доу.
ну а це вона всередині) насправді, всі мечеті дуже різні - під кінець вже голова від них крутилася.
але була одна особлива...
Айя-Софія. оце крутааааа мечеть) *можна ж так сказать, правда?)*
і знову реставрація, куди без неї. :Р але навіть попри це. прифігєваєш трохи, серйозно)
ну але врємя нє ждьот - стрємітєльно пєрємєщаємся в інше місце)))
Цистерна) підземне водосховище. дуже атмосферне і круте. і шось постійно звідкись капає))
там було темно, фотік знущався з нас - тому на тому все. осьо вам краще скромний рибний базарчик.)
натовп голодних чайок детектед. :Р
а це вхід у Топкапи. гугліть, люди, гугліть, бо нема сил розказувать.
насправді, Топкапи - смерть для туристів. там КУПА всього. там ВСЮДИ черги. ДОВЖЕЛЕЗНІ черги.
ми там провели цілий день і потім не могли себе докупи зібрати.
да, а це, кстаті, улюблені двері грега. :Р "нє, ну це ж камушкі понатикані, це ж треба таке зробить!!"
а це напівдохла я. мій девіз - ні подорожі без отруєння! юху. і фонтанчик на фоні, ледь не забула.
грег і дерево. всьо ясно?
ледь живі ми ще й поперлися в археологічний музей. це чийсь саркофаг. фігзна-кого. проїхали.
вобщєм, ми так бігали по всіх достопрімєчатєльностях, шо в останній вечір аж якось так склалося, шо ми все обійшли раніше,
ніж я планувала, тож мали ще пару годин на шось... але нє, не було вже ніяких фізичних та моральних сил.
хіба на селф фотоз, на це всєгда сил хватає. :Р
а на наступний день була злива, старбакс і товстий дядько-карикатурист, який невтомно мугикав пісеньки.
і дорога додому.
...
...
...
ххха!! думали, це все??!))) а ніфіга не додому ми поїхали!))) ми приперлися у Львів на Альфа-Джаз фест!
і побачили Його - Боббі МакФерріна!)))) і почули. і прокайфували) і ледь не спізнилися на поїзд. ;)
кхем. да. от тепер точно все) :Р