розумієте?

[spam_do_boga]

у львові зимно. але мою мандрівну душу гріють зустрічі. тепло сердець. рук. дружніх обіймів. звичних для Львова дрібничок. кав"ярні наче чекають саме на нас. вулиці наче наготувались зустріти саме нас.
я топаю на Соборну через центр і не можу втриматись, щоб не усміхатись перехожим. і вони не втримуються також.
все погане відсіюється, всі недобрі минулорічні побажання і вчинки (а такі , на жаль, все-таки були) просто розчиняються в повітрі, накачаному спогадами про хороше і передчуттями ще кращого.
мені добре. і навіть складно пояснити як саме.

розумієте?