льогкій шок.

[spam_do_boga]

 друзя, я тут трохи прифігіла. у хорошому значенні. отримала у вконтакті меседж (так, я є в контакті)

Доброго дня!
Скажіть, це Ваш вірш:
"Я ступаю в сліди твоїх поглядів,
Місяць стогне і плаче схлипами.
Залишаємось вдвох поміж здогадів
За подвоєними тарифами..." ?????

на що я відповіла, що мовляв, так, це шматочок мого старого вірша, ну і запитую,а власне, чому запитуєте і де в неті надибали на текст? (вірш десь 8-9-річної давності).

відповідь:

я його давно знайшла!
З Вашим вiршем "Чорт забирай!..." вступила до театрального!
А той, який Вам тiльки що надiслала - зараз на заняттi зi сценiчноi мови вчу!

уявляєте - на театральний! сценічну мову!..уявляєте, написала колись віршиків стосик, десь із ними повиступала, десь попублікувалась, відійшла потім від справ, закинула це все діло.. забула вже і любові, про які писала, болі, які давно минулись і тепер видаються дитячими... і хто б подумав, що десь там мої рядки живуть якимсь окремим життям - їх читають, перекидують одне одному (це не вперше мені пишуть прості якісь такі люди в неті і не вперше бачу в когось на стінах і у жж), вступають із цими текстами на театральний (!) і здають сценічну мову за їх допомогою.. 
нє, відверто скажу - це до чортиків приємно. 
маленьке таке щастя, що створене колись стало комусь у пригоді. що не дарма. ну якось так..

)