моє "тут" - зі мною завжди
скажу зараз щось таке, що не сподобається "істинним патріотам" і таке, що можуть запросто заперечити ті, хто виїхав з рідної країни давно і надовго.
мені здається,
насправді нас тримають у якомусь певному місці не кордони, і не рідне національне коріння, і навіть не батьківська хата.
нас тримають люди.
нас завжди тримають за певне місце і не дають його покинути ЛЮДИ. люди,які стають твоїми, до яких ти звикаєш і завдяки яким твоя іноді навіть зйомна квартира в якомусь заокеанському мегаполісі стає тобі твоєю найріднішою на цей період життя батьківщиною.
не кажу про випадки, коли мати вимушено їде заробляти в італію дитині на школу-поступлення, а кажу про ті випадки, коли людина свідомо вирушає жити до іншої країни і не через економічні, а якісь свої причини.
з часом ти розумієш, що для тебе завжди буде "ТУТ".
твоє ТУТ це там де ТИ і ТВОЇ люди.
отепер кидайте в мене камінням, патріоти своїх рідних насиджених міст, місць і країн...
мені здається,
насправді нас тримають у якомусь певному місці не кордони, і не рідне національне коріння, і навіть не батьківська хата.
нас тримають люди.
нас завжди тримають за певне місце і не дають його покинути ЛЮДИ. люди,які стають твоїми, до яких ти звикаєш і завдяки яким твоя іноді навіть зйомна квартира в якомусь заокеанському мегаполісі стає тобі твоєю найріднішою на цей період життя батьківщиною.
не кажу про випадки, коли мати вимушено їде заробляти в італію дитині на школу-поступлення, а кажу про ті випадки, коли людина свідомо вирушає жити до іншої країни і не через економічні, а якісь свої причини.
з часом ти розумієш, що для тебе завжди буде "ТУТ".
твоє ТУТ це там де ТИ і ТВОЇ люди.
отепер кидайте в мене камінням, патріоти своїх рідних насиджених міст, місць і країн...