ах да

[spam_do_boga]

 у Франківську таки купила Жадана "Ворошиловград".
читаю, упиваюсь медитативністю деяких частин,
ностальгую за (здавалось би якого х.. за ними ностальгувати?!) моїми дитячо-підлітковими 90-ми.
всією цією прірвою,
кайфую від доброго тексту і добротної української, якою шикарно звучить весь цей "90-рокОвий" блатний суржик)
як написала блогер УП  і просто блогер Ірина slavinska - "ще ніколи Жадан не був таким Жаданом".

аж удома у Львові і потім у потязі сни снились теж якісь медитативні.
ну, тобто подобається мені. просто як читачеві - подобається. читається. сприймається. медитується.
втім, як і завжди.
за що авторові велика подяка. мало хто з наших авторів заслужив на моїй книжковій поличці стільки місця.