Ой, Бразилія! частина 3. Парачі.
беру себе в руки - продовжую писати про Бразилію. (ось перший пост про Сан-Пауло. ось - другий )
ще раз дозволю собі повторити, чому така дивна назва посту. Тому що "Oi!" поргутальською - це "привіт!". Або ж таке собі перепитування - "що?").
отже, закінчила я свою розповідь на траснпорті Сан-Пауло. побкаши у місті 1,5 дні, ми поїхали на моря-океани.ну тобто на СПРАВЖНІЙ відпочинок. туди, де дійсно багато диких мавпочок)))
згідно плану подорожі. спочату ми поїхали у маленьке портове містечко Paraty у штаті Ріо де Жанейро- читати правильно треба ПарачІ, з наголосом на останній склад. мене попередили: це місце - рай на землі. та і всі. хто потім бачив мої фотки з Бразилії, так і казали - та це ж рай!!
ох люди) і справді. рай! але не лише у значенні природи чи екзотики - а у розумінні ширшому.. коли душа, мозок і тіло відпочива.ть і між собою навіть не сваряться. коли вони всі троє, душа,тіло і розум (падлєци такі!:) зговорились і розслабились)
так-от. з Сан-Пауло ми їхали рейсовим автобусом, досить далеко - 7 годин. але оскільки автобуси, як я вже писала, досить комфортні, ці 7 годин були легшими навіть, ніж в літаку. коли виїжджаєш за місто - в дорозі бачиш приміські бідні райони - фавели, а також всякі бідні села, середнячкові такі містечка, просто села. багато пальм) як у нас в Карпатах. коли їдеш, - повз трасу смереки. а у них - пальми. банальне спостереження. але мені аж смішно було)
у Парачі Наталя замовила заздалегідь номер у паузаді (pousada) - готелі типу величезної садиби в історичному центрі старовинного Парачі. атм взагалі місто не все старовинне, але історичний центр готує фактично все місто - бо там самі лише ресторани, паузади, крамниці, майстерні, міні картинні галереї тощо. Парачі взагалі трохи масонське місто, а ще колись через порт переправляли рабів. на нашій паузаді навтіь на ресепшені було масонське таке око в трикутнику і сонці...
але по порядку)
у місті перше впадає у вічі, і це якраз зображено на всіх туристичних буклетах і в вікпедіях, - надзвичайно цікаві будиночки з красивими плиточними вставками і кольоровими дверима і брамами. це просто вау)) це такий позитив! (потім буде ше купа фоток, авторства частково мого і переважно Lanthilda )
це галерея художника Педро Мальвао. йоткати модна було лише зовні. але подивитись як там всередині і ці прекрасні витвори - можна на його сайті www.pedromalvao.com.br
ми приїхали і потрапили на останній день Міжнародного фестивалю фотографії Paraty Em Foco - акурат потрапили на закриття фесту ы на барабанну ходу))
на другий день побачили трохи експозиції. найбільше мені сподобалась ось ця)
місто славиться своїми десятками ресторанчиків, кафешок, забігайлівок - кожна з них дуже класно оформлена, в кожній із них сервіс на вищому рівні, все дуже дружньо, а головне - смачно!
як як побачила ці колорити, то безбожно фоткалась)
от дивишся на всі ці невеличкі двері, білі непримітні стіни, і не здогадуєшся (якщо звісно, ти не в курсі:), що всередині там паузада - величезна територія, зелена. вся у пальмах, є басейни, внутрішніц двір із великою кількістю готельних номерів. я так розумію, місто портове і
от, скажімо, паузада. в якій ми жали - з назвою "Кошішьо" (Coxixo)
це такий собі гамак-куток на загальному балконі. гамаки там взагалі люблять
а оті тарілки дерев"яні на стіні - це колекція власниці паузади, Марії ДеллаКости, яка за молодості була топ-моделлю і зіркою глянцю.
тут ми снідали. на сніданок є все традиційне європейське, лише у поллегшеному варіанті, ну і зВІСНО Ж - ФРУКТИ) я їх наминала шо капєц) де ж я ще спробую те, чого і назви не пригадаю)
до речі, там висять кормушки для колібрі, вони там собі порхають. сфоткати не вдалось - адже вони манюсінькі.
задній двір нашої паузади. напис на плитках говорить: Сій і вирощуй, і буде тобі щастя
- Перед тим, як одружуватись, подивись, що робиш
- Любов і ніжність усе переможуть
- Не все, що світиться, золото
цей папуга говорив постійно, кричав "Ара Ара!" - але він ніякий не ара насправді) це він так думає просто)
а ось справжні ари. в неволі. а диких ми чули в джунглях - але вже на острові, на який після Парачі поїхали.
ну і далі знову вулички і двері-двері-двері)
просто красиве)
а таке вечірнє небо в Парачі...
а такі там вечори
сувенірні кораблики виготовляють навіть уночі)
прикраси від аборигенів. до речі, всі намиста тощо - виготовлені з насіння різних плодів. я привезла пару штук, так що дівчата, налітай, мож продати)
а то там такі провулочки)) блукати там можна нескінченно, місто тебе заворожує, захоплює, ти хочеш в такому якомусь кайфі від всіх цих кольорів, смаків і творчості, що словами тяжко передати. причому Наталя була там не вперше - але каже, що щоразу відчуття такі самі! і я знову туди хочу. колись поїду!
в Парачі мешкає ну ДУЖЕ багато митців. тут якийсь можна сказати, майже сквот!
багато не-бразилійців знайшли тут також пристанок. дуже вже тут їхм добре. от, скажімо, крамничка аргентинців, подружжя яке прямо там у своєму магазинчику виготовляє мега-0круті дизайнерські ляльки та іграшки хенд-мейд. тут же й кавою пригощають, якщо бажаєте.
всі крамнички і кафешки привертають увагу потенційних відвідувачів по-різному, але ненав"язливо. от наприклад)
або так, наприклад. виставляють те, що продають, на обозрєніє туристам. у яких - у мене точно:)) - слинки мало не потекли. хоча це звичайний собі пластик. але як же смачно виглядає)
є в Парачі і старі церкви. власне, це "фірмовий знак", символ Парачі - фотки і зображення цих церков/ їх часто зображають на магнітиках і сувенірах.
також там виготовляють ось такі МЕГАкруті штуки з.. кокосів.
а кокоси там можуть валятись де попало) натурпродукт)
взагалі там у середині вересня тільки починалась весна, а коли ми приїхали дощило і ми з дня на день чекали початку спеки - тому поки ще була приємна прохолода, трошки прогулювались по причалам, повз такі-от човники. їх там - сила силенна. адже у Парачі немає пляжу у самому місті - тут купатись і засмагати туристи виїжджають саме на таких човниках (хочеш првиатний, за симо=волічну ціну. а хочеш - їдеш за 13 баксів з носа з групою туристів на більшій шхуні), наймаєш на цілий день - і тебе катають острвоами і пляжами).
на цьому човні назва - Мир і любов.
також немає ніяких рагульських, як на наших курортах, карусель, бананів і прочіх радостєй пострадянського туриста. все це і в єбіптах можна побачити. і я цьому була безмірно рада!)
тут, канєш, горизонт на фотці завалений. але ж яка красаааааааа.. це фотка вже з човна)
і ця теж)
я багато чого тутпропустила, але поступово впишу, маюуть, в цей пост якісь нюанси і спонгади. просто Парачі винесло мій моск! уявіть, що ця фотопідбірка - е лише ліниві цокання фотиком. це я вам не покажу (хіба, може, розкажу) про їжу (ООООО!), про порції цієї їжі (ООООООООО!), про сервіс, про смаки, про коктейлі і наші вечірні зависання у барчиках на живій музичці )
а наразі на цій красивій ноті поставлю три крапочки... ) наступного разу буде розповідь у корцінках про те, як ми на кораблику день провели)
ще раз дозволю собі повторити, чому така дивна назва посту. Тому що "Oi!" поргутальською - це "привіт!". Або ж таке собі перепитування - "що?").
отже, закінчила я свою розповідь на траснпорті Сан-Пауло. побкаши у місті 1,5 дні, ми поїхали на моря-океани.ну тобто на СПРАВЖНІЙ відпочинок. туди, де дійсно багато диких мавпочок)))
згідно плану подорожі. спочату ми поїхали у маленьке портове містечко Paraty у штаті Ріо де Жанейро- читати правильно треба ПарачІ, з наголосом на останній склад. мене попередили: це місце - рай на землі. та і всі. хто потім бачив мої фотки з Бразилії, так і казали - та це ж рай!!
ох люди) і справді. рай! але не лише у значенні природи чи екзотики - а у розумінні ширшому.. коли душа, мозок і тіло відпочива.ть і між собою навіть не сваряться. коли вони всі троє, душа,тіло і розум (падлєци такі!:) зговорились і розслабились)
так-от. з Сан-Пауло ми їхали рейсовим автобусом, досить далеко - 7 годин. але оскільки автобуси, як я вже писала, досить комфортні, ці 7 годин були легшими навіть, ніж в літаку. коли виїжджаєш за місто - в дорозі бачиш приміські бідні райони - фавели, а також всякі бідні села, середнячкові такі містечка, просто села. багато пальм) як у нас в Карпатах. коли їдеш, - повз трасу смереки. а у них - пальми. банальне спостереження. але мені аж смішно було)
у Парачі Наталя замовила заздалегідь номер у паузаді (pousada) - готелі типу величезної садиби в історичному центрі старовинного Парачі. атм взагалі місто не все старовинне, але історичний центр готує фактично все місто - бо там самі лише ресторани, паузади, крамниці, майстерні, міні картинні галереї тощо. Парачі взагалі трохи масонське місто, а ще колись через порт переправляли рабів. на нашій паузаді навтіь на ресепшені було масонське таке око в трикутнику і сонці...
але по порядку)
у місті перше впадає у вічі, і це якраз зображено на всіх туристичних буклетах і в вікпедіях, - надзвичайно цікаві будиночки з красивими плиточними вставками і кольоровими дверима і брамами. це просто вау)) це такий позитив! (потім буде ше купа фоток, авторства частково мого і переважно Lanthilda )
це галерея художника Педро Мальвао. йоткати модна було лише зовні. але подивитись як там всередині і ці прекрасні витвори - можна на його сайті www.pedromalvao.com.br
ми приїхали і потрапили на останній день Міжнародного фестивалю фотографії Paraty Em Foco - акурат потрапили на закриття фесту ы на барабанну ходу))
на другий день побачили трохи експозиції. найбільше мені сподобалась ось ця)
місто славиться своїми десятками ресторанчиків, кафешок, забігайлівок - кожна з них дуже класно оформлена, в кожній із них сервіс на вищому рівні, все дуже дружньо, а головне - смачно!
як як побачила ці колорити, то безбожно фоткалась)
от дивишся на всі ці невеличкі двері, білі непримітні стіни, і не здогадуєшся (якщо звісно, ти не в курсі:), що всередині там паузада - величезна територія, зелена. вся у пальмах, є басейни, внутрішніц двір із великою кількістю готельних номерів. я так розумію, місто портове і
от, скажімо, паузада. в якій ми жали - з назвою "Кошішьо" (Coxixo)
це такий собі гамак-куток на загальному балконі. гамаки там взагалі люблять
а оті тарілки дерев"яні на стіні - це колекція власниці паузади, Марії ДеллаКости, яка за молодості була топ-моделлю і зіркою глянцю.
тут ми снідали. на сніданок є все традиційне європейське, лише у поллегшеному варіанті, ну і зВІСНО Ж - ФРУКТИ) я їх наминала шо капєц) де ж я ще спробую те, чого і назви не пригадаю)
до речі, там висять кормушки для колібрі, вони там собі порхають. сфоткати не вдалось - адже вони манюсінькі.
задній двір нашої паузади. напис на плитках говорить: Сій і вирощуй, і буде тобі щастя
- Перед тим, як одружуватись, подивись, що робиш
- Любов і ніжність усе переможуть
- Не все, що світиться, золото
цей папуга говорив постійно, кричав "Ара Ара!" - але він ніякий не ара насправді) це він так думає просто)
а ось справжні ари. в неволі. а диких ми чули в джунглях - але вже на острові, на який після Парачі поїхали.
ну і далі знову вулички і двері-двері-двері)
просто красиве)
а таке вечірнє небо в Парачі...
а такі там вечори
сувенірні кораблики виготовляють навіть уночі)
прикраси від аборигенів. до речі, всі намиста тощо - виготовлені з насіння різних плодів. я привезла пару штук, так що дівчата, налітай, мож продати)
а то там такі провулочки)) блукати там можна нескінченно, місто тебе заворожує, захоплює, ти хочеш в такому якомусь кайфі від всіх цих кольорів, смаків і творчості, що словами тяжко передати. причому Наталя була там не вперше - але каже, що щоразу відчуття такі самі! і я знову туди хочу. колись поїду!
в Парачі мешкає ну ДУЖЕ багато митців. тут якийсь можна сказати, майже сквот!
багато не-бразилійців знайшли тут також пристанок. дуже вже тут їхм добре. от, скажімо, крамничка аргентинців, подружжя яке прямо там у своєму магазинчику виготовляє мега-0круті дизайнерські ляльки та іграшки хенд-мейд. тут же й кавою пригощають, якщо бажаєте.
всі крамнички і кафешки привертають увагу потенційних відвідувачів по-різному, але ненав"язливо. от наприклад)
або так, наприклад. виставляють те, що продають, на обозрєніє туристам. у яких - у мене точно:)) - слинки мало не потекли. хоча це звичайний собі пластик. але як же смачно виглядає)
є в Парачі і старі церкви. власне, це "фірмовий знак", символ Парачі - фотки і зображення цих церков/ їх часто зображають на магнітиках і сувенірах.
також там виготовляють ось такі МЕГАкруті штуки з.. кокосів.
а кокоси там можуть валятись де попало) натурпродукт)
взагалі там у середині вересня тільки починалась весна, а коли ми приїхали дощило і ми з дня на день чекали початку спеки - тому поки ще була приємна прохолода, трошки прогулювались по причалам, повз такі-от човники. їх там - сила силенна. адже у Парачі немає пляжу у самому місті - тут купатись і засмагати туристи виїжджають саме на таких човниках (хочеш првиатний, за симо=волічну ціну. а хочеш - їдеш за 13 баксів з носа з групою туристів на більшій шхуні), наймаєш на цілий день - і тебе катають острвоами і пляжами).
на цьому човні назва - Мир і любов.
також немає ніяких рагульських, як на наших курортах, карусель, бананів і прочіх радостєй пострадянського туриста. все це і в єбіптах можна побачити. і я цьому була безмірно рада!)
тут, канєш, горизонт на фотці завалений. але ж яка красаааааааа.. це фотка вже з човна)
і ця теж)
я багато чого тутпропустила, але поступово впишу, маюуть, в цей пост якісь нюанси і спонгади. просто Парачі винесло мій моск! уявіть, що ця фотопідбірка - е лише ліниві цокання фотиком. це я вам не покажу (хіба, може, розкажу) про їжу (ООООО!), про порції цієї їжі (ООООООООО!), про сервіс, про смаки, про коктейлі і наші вечірні зависання у барчиках на живій музичці )
а наразі на цій красивій ноті поставлю три крапочки... ) наступного разу буде розповідь у корцінках про те, як ми на кораблику день провели)