На Трипільському колі я трошки почитала поезій, щоправда, не в перший, а на другий день, чисто "для своїх", я би так сказала) побачила багато знайомих і нових облич. і навіть кльово, що слухати вірші підійшло небагато народу - навпаки, я обожнюю камерність, інтимність під час читання. було дуже приємно, що потім підійшли слухачі і попроили контакти, питали, як мене точно звати.. тому дякую) а окрему подяку за підтримку висловлю пізніше вже "своїм людям")
з присутніх поетів і поеток мені запам"яталась одна із організаторів Літературної сцени Трипільського кола 2010 - Оксана Самара.
в неті нарила ось такий її вірш:
Вітер на коліях, вітер.
Потяг під нами скрегоче.
Місто складено з літер -
Для того, хто має очі.
Дай телеграму-блискавку:
“Щастя моє, я їду!”
Світле майбутнє близько -
Може, в купе сусіда.
Буде на кожній станції,
Ніби на роздоріжжі;
Щастя прийде уранці -
Глянути, хто з нас вижив.
Вітер гойдає колії.
Вітер любить зухвалих.
Хтось із обличчям Долі
Ззаду біжить по шпалах