випадкова прем"єра
подруга запросила сьогодні у театр "Сузір"я". ну як запросила. я показала їй ком"юніті Егоїстів у фейсбуку, де можна отримати в подарунок квитки в театр, вона зголосилась на квиточки і запросила мене. ну, не суть важливо)
прикол у тому, що ми потрапили на справжнісіньку богемну прем"єру. я аж пошкодувала, що не купила бабульки біля метро бодай якісь квити,бо вистави (моновистава) мені дуже сподобалась. те, що ми потрапили на щось більше, ніж просто якась атм театральна прем"єра, ми збагнули, коли побачили в холі надзвичайно красивого інтер"єру досить відомих і суперечливих водночас людей, прізвищ усіх яких я не згадаю, бо не згадаю)).. а ні, таки згадаю, ну наприклад, композитор Олександр Злотник чи Василь Ілащук, якісь знайомі з екранів та афіш-реклам актори. зі стін на анс дивилась фотовиставка жіночого портрету - до слова, дуже, дуже кльова... відомі жінки і просто жінки у ч/б портретах.. дуже гарно, справді. тобто прийшли на виставу - "спожили" два в одному, фотовиставку і прем"єру спектакля.
а презентувалась власне моновистава "Момент кохання" з Євгеном Нищуком у головній ролі (за твором Володимира Винниченка "Момент", у постановці нашого львів"янина, екс-заньківчанина Тараса Жирка).
Треба віддати належне Євгенові - за 1 год і 20 хв спектаклюб-суцільного безперервного монологу його голос жодного разу не осип, не захрип, був чистим, лунким, таким як треба. До слова, Євген Нищук був голосом Майдану 2
І хоча це була моно вистава, себто вистава одного актора, у спектаклі була задіяна ще одна селебрітіз - правда, саме її участь для мене сумнівна, ну не подобається мені ця "краса" і все тут - Інна Цимбалюк: спектакль був оформлений слайд-шоу на стінах декорацій, на яких власне і з"являлась Інна у іпостасі коханої-спогаду головного героя...
до речі, сама героїня на прем"єру не прийшла.
щодо самої вистави - анонсують її в пресі так :
Дівчина, що назавжди залишає країну нелегально й контрабандист, що ризикує життям. Усього одна скороминуща зустріч в екстремальних обставинах, але саме в цей момент народжується їхня любов. Любов настільки безмежна й чиста, що й існувати їй призначене всього мить... «Більше цього ні ви мені, ні я вам не дамо. Наше… наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати! »
мої рефлексії:
1. захотілось перечитати "Момент" Винниченка і вивчити історичний та біографічний контекст твору.
2. оскільки для музичного оздоблення були обрані пісні Андрія Середи з "Кому вниз" та "Така, як ти" Славка Вакарчука, теж почала вже переслуховувати, думати.
3. до цього театру, напевне, ще повернусь не один раз, припав до душі. що, власне, буває рідко.
4.вистава змушує багато думати ( що "щастя - момент. все, що далі - пошлість, суєта", про межі умовностей, про наше існування як таке, що всі ми, як казав герой, "кузьки", комахи в масштабах світу і життя і т.д.)
ну і, звісно, за таку гарну нагоду і гарні враження - велика подяка від мене та Віри мережі Егоїсти ( і пост не проплачений, хіба що гарними враженнями від вистави!) але все-одно раджу приєднатись до них у фейсбуку і твітері, і слухати на радіо Его)))
прикол у тому, що ми потрапили на справжнісіньку богемну прем"єру. я аж пошкодувала, що не купила бабульки біля метро бодай якісь квити,бо вистави (моновистава) мені дуже сподобалась. те, що ми потрапили на щось більше, ніж просто якась атм театральна прем"єра, ми збагнули, коли побачили в холі надзвичайно красивого інтер"єру досить відомих і суперечливих водночас людей, прізвищ усіх яких я не згадаю, бо не згадаю)).. а ні, таки згадаю, ну наприклад, композитор Олександр Злотник чи Василь Ілащук, якісь знайомі з екранів та афіш-реклам актори. зі стін на анс дивилась фотовиставка жіночого портрету - до слова, дуже, дуже кльова... відомі жінки і просто жінки у ч/б портретах.. дуже гарно, справді. тобто прийшли на виставу - "спожили" два в одному, фотовиставку і прем"єру спектакля.
а презентувалась власне моновистава "Момент кохання" з Євгеном Нищуком у головній ролі (за твором Володимира Винниченка "Момент", у постановці нашого львів"янина, екс-заньківчанина Тараса Жирка).
Треба віддати належне Євгенові - за 1 год і 20 хв спектаклюб-суцільного безперервного монологу його голос жодного разу не осип, не захрип, був чистим, лунким, таким як треба. До слова, Євген Нищук був голосом Майдану 2
І хоча це була моно вистава, себто вистава одного актора, у спектаклі була задіяна ще одна селебрітіз - правда, саме її участь для мене сумнівна, ну не подобається мені ця "краса" і все тут - Інна Цимбалюк: спектакль був оформлений слайд-шоу на стінах декорацій, на яких власне і з"являлась Інна у іпостасі коханої-спогаду головного героя...
до речі, сама героїня на прем"єру не прийшла.
щодо самої вистави - анонсують її в пресі так :
Дівчина, що назавжди залишає країну нелегально й контрабандист, що ризикує життям. Усього одна скороминуща зустріч в екстремальних обставинах, але саме в цей момент народжується їхня любов. Любов настільки безмежна й чиста, що й існувати їй призначене всього мить... «Більше цього ні ви мені, ні я вам не дамо. Наше… наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати! »
мої рефлексії:
1. захотілось перечитати "Момент" Винниченка і вивчити історичний та біографічний контекст твору.
2. оскільки для музичного оздоблення були обрані пісні Андрія Середи з "Кому вниз" та "Така, як ти" Славка Вакарчука, теж почала вже переслуховувати, думати.
3. до цього театру, напевне, ще повернусь не один раз, припав до душі. що, власне, буває рідко.
4.вистава змушує багато думати ( що "щастя - момент. все, що далі - пошлість, суєта", про межі умовностей, про наше існування як таке, що всі ми, як казав герой, "кузьки", комахи в масштабах світу і життя і т.д.)
ну і, звісно, за таку гарну нагоду і гарні враження - велика подяка від мене та Віри мережі Егоїсти ( і пост не проплачений, хіба що гарними враженнями від вистави!) але все-одно раджу приєднатись до них у фейсбуку і твітері, і слухати на радіо Его)))