ЖИВІ
"Вони живі, хоч для світу,
і більшости сьогоднішнього українського суспільства
вони давно померли,
бо непотрібні"
сходила на приватний, чи радше громадський перегляд документального фільму Сергія Буковського "Живі"
"Глядач поринає у захопливу, таємничу і трагічну історію життя валійського журналіста Ґарета Джоунза, чи не єдиного міжнародного автора, який мотивований власним ідеалізмом і журналістською чесністю ризикує життям, порушує заборону НКВД і пішки йде ураженими Голодомором українськими селами, щоб потім розказати світові про побачене
http://www.garethjones.org/overview/mainoverview.htm "
"Друга сюжетна лінія «Живих» - це теж інший заглушений на десятиліття голос - голос українського народу, свідчення із десятка осіб, які пройшли через пекло штучного голоду і бачили навколо себе агонію повільного згасання життів близьких, сусідів, односельців і просто незнайомих - тих, число яких сягнуло мільйонів. Скількох - ми й досі не в стані порахувати. Слухаючи цих очевидців, удивляючися у їхні немилосердно поорані часом, але однак такі чудові обличчя, мимохідь усвідомлюєш, що не цифра має значення, а кожне людське життя, незамінне, унікальне, без ціни".
але... перегляд зорганізували блогери, небайдужі до долі такого вражаючої та безумовно високого штибу стрічки про Голодомор. Блогери - бо "... вже майже цілий рік « Живі» не можуть стати надбанням щирокої громади ані в Україні, ані за кордоном"
чому так?
"Після офіційної прем'єри в Українському Домі 22-го листопада минулого року, «Живі» фактично померли для установи, яка володіє авторськими правами на нього... Фільм до сих пір не показували... у кінопрокаті. Його також неможливо купити на компакт-диску. Виглядає, що покази фільму у конкурсних чи позаконкурсних програмах міжнародних кінофестивалів відбувалися здебільшого завдяки зусиллям прод'юсeра Марка Едвардза".
за словами ініціаторів перегляду, виявляється, меценатам та власникам авторських прав "Живих" демонстрація фільму для широких мас чи бодай поширення його для українців (а фільм же ж знятий ПРО українців, про ЇХ, тобто НАШУ з вами історію, страшну її частину, ДЛЯ українців) не є об"єктом зацікавлення.
щоправда, торік відбувся один перегляд у Будинку кіно та один непомітний показ на 1-му національному. хоча фільм, повірте, вартий прайм-тайму на плюсах чи бодай показу в "Документі" Макарова... між тим, "Живі" демонструвалися на різноманітних міжнародних фестивалях документального кіно і навіть здобув Гран-прі на одному з них.
щиро переконана, що такі фільми про Голодомор - водночас емоційні та виважені - потрібні всім нам, і підростаючому поколінню, аби, не дай Боже, не забули ЦЮ трагічну сторінку нашої історії. інакше ми, як народ, будемо не живі, зовсім не живі...
(ще вражень від фільму можна прочитати у 4ornobile.livejournal.com/112436.html)