.життя як дурдом.
переглянула осучаснену екранізацію чеховської "Палати № 6" (2008, режисер - Карен Шахназаров).
стрічку номіновано на найближчий Оскар, та вона, як прогнозують кінокритики, статуетку, швидше за все, не отримає. надто вже не-голівудське кіно, стимулююче-мисленнєве, надто вже не-прямолінійне та неоднозначне.
та мені, зрештою, все-одно - оскар-не оскар.
Чехов, нехай навіть пересений на століття уперед, вічний, точніше, вічні питання, які він піднімає: межа між божевіллям та нормальністю, смерть, безсмертя та душа, віра та зневір"я, висока та не всім зрозуміла філософія "загадкової російської душі" чи не менше ж загадкове російське "упаднічєскоє" самозаглиблення з побічними алкоголічними ефектами?
мені здалось, що Палату знято так реалістично, що всім має бути зрозумілий гіркий факт: за століття Росія у певному розрізі ... стоїть на місці... змінювались режими, від царського до нинішнього, а система лишилась та ж сама... особливо тою ж самою лишилась система у самих людях. чи не звідси всі трабли?....
втім, це лише моє імхо.
та фільм дуже раджу до перегляду.