ні кінця ні краю...
...не видно цим клятим іспитам. Вже просто нереально набридло постійно думати про те, що від цього прямо пропорційно залежить твоє майбутнє.
Спочатку 4 роки безкінечних сесій, з якими , в принципі, не було проблем впоратись. Але ж це був далеко не кінець. Настала пора епічного державного іспиту, який приніс просто неймовірний стрес організму ( хоча і не зрозуміло чому, все одно знав, що всі здадуть).
І якою я б був щасливою людиною, якби цим все і завершилось... ага, *уй... Ще ж треба на магістратуру поступити ( хоча практичне застосування цим додатковим 2м рокам навчання я і досі не знаходжу )...І от чому у нас у ВУЗі не так як в деяких, де випускний іспит = іспиту вступному на магістратуру.
Мені, відверто кажучи, вже абсолютно не хочеться нічого готувати, хоча варто було б. Проте, змусити себе це робити - просто не в моїх силах, проте якщо раніше я міг розраховувати на удачу, то зараз цілком можливо, що вона просто не допоможе, хоча...
Кароч, резюмуючи треба сказати, що ВСЕ ЦЕ МЕНЕ ПРОСТО НЕЙМОВІРНО ДІСТАЛО, хочеться трохи відпочинку після надважкого року...