мабуть, просто треба помовчати...
вчора зірвала голос, активно заспокоюючи своїх учнів. тепер розумію, що дарма кричала, але ж емоції пруть, нервую, бо екзамен в суботу, а їм хоч би хни!
а ще в мене проблема: я так люблю цих дітей, що коли вони на академі збиваються або щось неточно грають, мене це не дратує, а зворушує:) виходить, що я мала б їх сварити - а я жалію і втішаю. мені сьогодні на обговоренні (зараз екзамени чи не щодня) так і сказали: Ви їх надто любите.
тепер я загадково шепочу-хриплю, ("а теперь - Горбатый!":)) а загалом - мовчу.
в Одесі третій день поспіль туман. люблю таку погоду. вона провокує на відвертості.
а ще в мене проблема: я так люблю цих дітей, що коли вони на академі збиваються або щось неточно грають, мене це не дратує, а зворушує:) виходить, що я мала б їх сварити - а я жалію і втішаю. мені сьогодні на обговоренні (зараз екзамени чи не щодня) так і сказали: Ви їх надто любите.
тепер я загадково шепочу-хриплю, ("а теперь - Горбатый!":)) а загалом - мовчу.
в Одесі третій день поспіль туман. люблю таку погоду. вона провокує на відвертості.