сонливо-грозові дні
насправді, місто починає жити вночі,
разом з ним дихаєш на повні груди,
тільки вночі місто стає твоїм
володінням, прихистком і найкращим другом
і відлунням думок і душею навстіж
і напливом спогадів невідь звідки
в цьому місті можна собою стати
лиш під зоряним небом і оком місяця
вчора після грози гуляли 5 годин. додому я зайшла о 3 ночі. на трасу здоров'я повилазили слимаки, і так багато, що ми ненароком їх розчавлювали і скрикували. Аркадію змінили, осучаснили. хто не знає, там у нас тусовочний центр (і пляж, але вже як додаток, подекуди безкоштовний). і смішна деталь: при вході написано "Аркадія", а при виході на цих же воротах - "Одеса". нагадують тим, хто вертається після бурхливої гулянки, що вони таки в Одесі)))
а ще я зрозуміла, чого я люблю Одесу. я все-таки южанка, з морського Маріуполя. тут я вдома.
(фото не моє)
разом з ним дихаєш на повні груди,
тільки вночі місто стає твоїм
володінням, прихистком і найкращим другом
і відлунням думок і душею навстіж
і напливом спогадів невідь звідки
в цьому місті можна собою стати
лиш під зоряним небом і оком місяця
вчора після грози гуляли 5 годин. додому я зайшла о 3 ночі. на трасу здоров'я повилазили слимаки, і так багато, що ми ненароком їх розчавлювали і скрикували. Аркадію змінили, осучаснили. хто не знає, там у нас тусовочний центр (і пляж, але вже як додаток, подекуди безкоштовний). і смішна деталь: при вході написано "Аркадія", а при виході на цих же воротах - "Одеса". нагадують тим, хто вертається після бурхливої гулянки, що вони таки в Одесі)))
а ще я зрозуміла, чого я люблю Одесу. я все-таки южанка, з морського Маріуполя. тут я вдома.
(фото не моє)