казати чи ні?
"Твоя проблема - в мовчанні. Якби ти казала людям, в яких була закохана, про свої почуття, то твоє життя склалося б інакше!"
Так, я тільки в 8р. першому "коханню" сказала (і то, через сестру) - і вислухала -перед усім двором!- довгу тираду про те, що він зустрічається з іншою... Закоханість мов рукою зняло))
Надалі все висловлювалося у віршах. Впевнена, що "об*єкти" здогадувалися про мою закоханість, бо лице в мене - дзеркало душі, та жоден не переступив межу дружби. Декому я дарувала вірші, де непрямо освідчувалася, але в очі сказати або прямо написати - боялася. Після 23 я це змогла. Це комплекси. Але я не жалкую, що мовчала. Іноді слова любові краще говорити лише тим, хто їх хоче почути. Коли любиш по-справжньому, то скажеш обов*язково.
А у вас як було? Освідчувалися в коханні? Жалкуєте, що промовчали свого часу чи навпаки - проговорилися?
Так, я тільки в 8р. першому "коханню" сказала (і то, через сестру) - і вислухала -перед усім двором!- довгу тираду про те, що він зустрічається з іншою... Закоханість мов рукою зняло))
Надалі все висловлювалося у віршах. Впевнена, що "об*єкти" здогадувалися про мою закоханість, бо лице в мене - дзеркало душі, та жоден не переступив межу дружби. Декому я дарувала вірші, де непрямо освідчувалася, але в очі сказати або прямо написати - боялася. Після 23 я це змогла. Це комплекси. Але я не жалкую, що мовчала. Іноді слова любові краще говорити лише тим, хто їх хоче почути. Коли любиш по-справжньому, то скажеш обов*язково.
А у вас як було? Освідчувалися в коханні? Жалкуєте, що промовчали свого часу чи навпаки - проговорилися?