Лариса Радченко: зима (кай)
герда нав’язлива наче поп-музика
лялька троянда ялинка січнева
рве свої хутра аж сиплються ґудзики
горда моя снігова королева
їй би очолити бій революцію
каріатид з кам’яними плечима
герда на місці замислено тупцяє
в нашім раю їй дверей не відчинять
в мене прозорі льодяники-пальчики
очі наповнені віскі із льодом
можу нічого для жінки не значити
бути лиш пристроєм для насолоди
в чашах опалових куряться ладани
паззли складає адепт інкрустацій
весни дзвінкими їдуть криголамами
трощать мої кришталеві палаци