Кум голому королю
Originally posted by diana_ledi at Кум голому королю
Оригинал взят у ihorhulyk в Кум голому королю
Фото: ipress.ua
Не раз зауважено, що справді сакральні події, попри щирість віри і ненаграність почуттів, дивним чином витягують на світ Божий усю підлість, інтриги та підступи. Візит Путіна до Києва на святкування 1025-річчя Хрещення України-Руси тому найрельєфніше підтвердження.
Зрозуміло, Янукович не міг не запросити свого північного колегу, уже навіть через те, що сам є вірним церкви, яка й досі формально підпорядкована РПЦ і Кірілу Ґундяєву. Зрозуміло, Путін не міг відмовитися від запрошення, позаяк його «ні» остаточно поховало б міф про будь-яку причетність Москви до події тисячолітньої давності, яка трапилася, далебі, не в Хімках… Тому все й відбулося, як колись написав Йоганн Готфрід Зойме: «Треба просто більшість речей називати їхніми власними іменами, і тоді вийде чудова сатира!».
Напруга у стосунках сусідських лідерів, ретельно маскована протокольними звітами, ретушована телефокусниками, причесана офіціозними коментаторами, мала таки вибухнути. І вона вибухнула небаченим досі скандалом. Віктор Балога, якого, у принципі, я не надто толерую як політика, зате можу поважати за специфічну прямоту, знайшов вдале порівняння. На своїй сторінці у Facebook він запитує: «Чи можна уявити собі таку «дипломатію» в Євросоюзі, щоб, наприклад, канцлер Німеччини після 15-хвилинної зустрічі з королем Іспанії демонстративно поїхав на конференцію баскських сепаратистів? Та ніколи». Звісно, ніколи… У Європі, та й у світі загалом, серед лідерів вищого ешелону взагалі не прийнято зустрічатися із сепаратистами.
Але якщо сепаратист твій кум? Що робити у такому випадку? Дистанціюватися від кума якось не в слов’янській традиції… Треба вибирати: або кум, або Янукович.
Путін вибрав кума -- Медведчука. І не тому, що внутрішньо ненавидить Януковича, як тільки може не любити екс-каґебіст екс-зека. Думаю, ВВП тепер більше важило на Медведчуку, оскільки тільки по приїзді до Києва він усвідомив, що його антиєвропейська гра зазнала фіаско. А Медведчук, як-не-як, був і залишається чи не ключовим гравцем цієї стратегії в Україні.
Що думає з цього приводу Янукович? Мабуть, у його мізках гуляють не вишукані слова на адресу свого «гостя». Принаймні навіть на урочистій Службі ВФЯ не зміг приховати на фізіономії роздратування.
Що думає з цього приводу опозиція? Частково її втіху передав цитований мною Балога. Але лідери «незгодних» чудово усвідомлюють, чим обернеться для них особисто та їхніх політичних перспектив підписання угоди про асоціацію з ЄС саме Януковичем.
Що ж, парадокси долі: найзатятіший опозиціонер-прихильник інтеграції з Росією через кілька років президентства приведе Україну до Євросоюзу. Найпереконаніший і найкондовіший носій «совка» і відповідних цінностей змушений силою обставин стати «українським буржуазним націоналістом» у трактуванні ще вчорашніх друзів. Зовсім неоковирно, по-пролетарськи, зрештою, мавпуючи Путіна, Янукович проартикулював несподівану оцінку діяльності ВВП, прилюдно згадавши про «закордонні центри, які через релігійні організації іноді прагнуть впливати на внутрішньополітичну ситуацію в Україні».
А тепер про кума. Медведчук ризикує, не зважаючи на статус «королівського свояка». Янукович, через особливості свого характеру, не схильний забувати нічого. Серед іншого й того, хто нашіптував Кучмі, коли ЛДК робив свій вибір на користь Ющенка…
Ігор Гулик
Фото під текстом з веб-альбому "Газо-fuck Путіну" - https://picasaweb.google.com/105141405021484087590/Fuck#
Оригинал взят у ihorhulyk в Кум голому королю
Фото: ipress.ua
Не раз зауважено, що справді сакральні події, попри щирість віри і ненаграність почуттів, дивним чином витягують на світ Божий усю підлість, інтриги та підступи. Візит Путіна до Києва на святкування 1025-річчя Хрещення України-Руси тому найрельєфніше підтвердження.
Зрозуміло, Янукович не міг не запросити свого північного колегу, уже навіть через те, що сам є вірним церкви, яка й досі формально підпорядкована РПЦ і Кірілу Ґундяєву. Зрозуміло, Путін не міг відмовитися від запрошення, позаяк його «ні» остаточно поховало б міф про будь-яку причетність Москви до події тисячолітньої давності, яка трапилася, далебі, не в Хімках… Тому все й відбулося, як колись написав Йоганн Готфрід Зойме: «Треба просто більшість речей називати їхніми власними іменами, і тоді вийде чудова сатира!».
Напруга у стосунках сусідських лідерів, ретельно маскована протокольними звітами, ретушована телефокусниками, причесана офіціозними коментаторами, мала таки вибухнути. І вона вибухнула небаченим досі скандалом. Віктор Балога, якого, у принципі, я не надто толерую як політика, зате можу поважати за специфічну прямоту, знайшов вдале порівняння. На своїй сторінці у Facebook він запитує: «Чи можна уявити собі таку «дипломатію» в Євросоюзі, щоб, наприклад, канцлер Німеччини після 15-хвилинної зустрічі з королем Іспанії демонстративно поїхав на конференцію баскських сепаратистів? Та ніколи». Звісно, ніколи… У Європі, та й у світі загалом, серед лідерів вищого ешелону взагалі не прийнято зустрічатися із сепаратистами.
Але якщо сепаратист твій кум? Що робити у такому випадку? Дистанціюватися від кума якось не в слов’янській традиції… Треба вибирати: або кум, або Янукович.
Путін вибрав кума -- Медведчука. І не тому, що внутрішньо ненавидить Януковича, як тільки може не любити екс-каґебіст екс-зека. Думаю, ВВП тепер більше важило на Медведчуку, оскільки тільки по приїзді до Києва він усвідомив, що його антиєвропейська гра зазнала фіаско. А Медведчук, як-не-як, був і залишається чи не ключовим гравцем цієї стратегії в Україні.
Що думає з цього приводу Янукович? Мабуть, у його мізках гуляють не вишукані слова на адресу свого «гостя». Принаймні навіть на урочистій Службі ВФЯ не зміг приховати на фізіономії роздратування.
Що думає з цього приводу опозиція? Частково її втіху передав цитований мною Балога. Але лідери «незгодних» чудово усвідомлюють, чим обернеться для них особисто та їхніх політичних перспектив підписання угоди про асоціацію з ЄС саме Януковичем.
Що ж, парадокси долі: найзатятіший опозиціонер-прихильник інтеграції з Росією через кілька років президентства приведе Україну до Євросоюзу. Найпереконаніший і найкондовіший носій «совка» і відповідних цінностей змушений силою обставин стати «українським буржуазним націоналістом» у трактуванні ще вчорашніх друзів. Зовсім неоковирно, по-пролетарськи, зрештою, мавпуючи Путіна, Янукович проартикулював несподівану оцінку діяльності ВВП, прилюдно згадавши про «закордонні центри, які через релігійні організації іноді прагнуть впливати на внутрішньополітичну ситуацію в Україні».
А тепер про кума. Медведчук ризикує, не зважаючи на статус «королівського свояка». Янукович, через особливості свого характеру, не схильний забувати нічого. Серед іншого й того, хто нашіптував Кучмі, коли ЛДК робив свій вибір на користь Ющенка…
Ігор Гулик
Фото під текстом з веб-альбому "Газо-fuck Путіну" - https://picasaweb.google.com/105141405021484087590/Fuck#