Львівська кухня: деруни
Попередження: це не збірка переписів для приготування страв а, просто, подорожні замітки.
Деруни у Львові можна скуштувати усюди. Просто деруни, деруни фаршировані або деруни, запечені у горщику. Навіть, є кафе "Галицькі деруни", на тихій вуличці Глібова, неподалік від бібіліотеки Стефаника. Але те, що мені довелося скуштувати у маленькому кафе "У Алли" на Староєврейській, варто окремої розмови.
Невеличке, затишне кафе, як розповіла мені власниця, пані Алла, позиціонує себе, як заклад, де можна попити пива з ковбасками-гріль. Але, що ж це за львівське кафе, у якому не можна гарно поїсти. разом із тим! Тому на рекламній стійці на першій позиції написано: "Деруни на усі смаки". Зауважу. "пиво з дерунами" - це дуже "по-львівські", варто, лише. згадати гіт "Братів Гадюкіних": "Потім ми шпацерували, пили пиво з дерунами..." у меню мені одразу впали на око "деруни по староєврейські". Як запевнила пані Алла, це правдивий старий галицький перепис (рецепт), Полядвиця (яловичий биток), смажена цибуля, картопля та тертий сир запікаються шарами, виходить великий фарширований дерун ("дерунище", я б сказав!). Коштує це диво 32 (для киян: ТРИДЦЯТЬ ДВІ) гривні.
А, можна, мені, просто салатик, зробити: огірочок, помидорчик...? - запитав я "Чому ж не можна! - відповіла чарівна хазяйка. - Зробимо пану таку ось мізерію!" Мізерія - це старий галицький вислів, означає, як раз, дрібно покраяні огірки з цибулею та олією. Це я вже з книжки "Філософія галицької кухні" дізнався.
А, пані Алла. до речі, виявилася, родом із далекого Східного Сибіру, вже багато років мешкає у Львові.
Тож, смачного! Як будету у місті Лева - заходьте на Староєврейську, 18 до пані Алли! У Києві вам такого не запропонують!