(no subject)
Спершу вони лежать на розстеленому рушнику,
рахуючи родимки на тілах і камінці в піску,
і дурниці виписують теплими пальцями на вогкому глеї.
І він на море дивиться й каже - господи, забери
назад весь минулий рік, а ще краще - три
а натомість випиши ще таке літо з нею.
Повертаються разом, пробивають колесо, ночують на
задньому сидінні. Кохаються, випивають кілька літрів вина,
і розповідають одне одному про все, що колись не вийшло.
Все найкраще з ними вже сталося, тож вони
привозять до міста червону цибулю і кавуни,
сподіваючись жадібно цього, найкращого, більше.
Потім кавуни набридають, засмага сходить, але вони не здають
бойових позицій. Цибуля рятує від осінніх застуд,
і вони живуть на двох одним цибулевим духом.
Їм не надто добре, зима, втім, дається легко і без зусиль,
але в мушлях більше не чути шелест далеких хвиль,
якби вони не старались, скільки б вони не слухали.
Їй ночами бачаться сонця відблиски на воді,
перельоти, нічні кордони, на піску цуценят сліди,
річкові порти і незнайомі дорожні знаки,
а він тим часом на кухні курить і думає - господи, забери,
весь наступний рік, або два, або навіть три,
все одно вони всі однакові.
(с) Катерина Бабкіна