(no subject)

Jan 14, 2008 14:54

Кіт мусив заговорити.

За усіма моїми інтуїтивними підрахунками, рудий кіт, що млосно грів тухес на люкові тепломережі в загадковому кварталі старого Харкова, мусив заговорити. Бо, ясна холєра, увесь його вигляд свідчив про те, що він там лежить неспроста, і що цьому рижому мракобіссю таки є що сказати.

Бо цілком очевидно, що це було далеко не перше його чергування на вулиці Каразінській, і що ми - далеко не перші перехожі, яких він намагався обдурити своєю сонністю.

О шостій ранку його силует прошмигнув крізь снігову завісу на передвокзальній площі й розтав.
В колишньому пансіоні для благородних дівиць якраз влягався спати останній харківський привид.

буквочки в ряд

Previous post Next post
Up