Про зиму
Так, зима таки прийшла і я, попри все своє ниття, мушу з тим змиритись :). Оскільки виходу в мене нема, клімат мені не змінити, то доведеться змінити своє ставлення до зими. І пошукати у ній щось тепле. Адже Фауст та Мефістофель - просто дві сторони однієї медалі.
Є речі, які все ж таки люблю взимку. Люблю, коли рожевіють щоки і ти біжиш швидше додому та усміхаєшся від передчуття домашнього затишку, світла та гарячого чайника. А сніг радісно рохкає, ніби підганяючи тебе та підбадьорюючи. Головне - сухий сніг і твердь під ногами! І рожеві щічки - це гааарно :). Правда, у мене ще стабільно червоний ніс і стабільно холодні руки та ноги, як не кутайся. Але то дрібниці, до яких я вже звикла і не звертаю уваги. Влітку буде інакше. Хоча ні, ніс згорить.
А ще взимку так файно сидіти на кольоровій кухні, сховавшись у чиїйсь сорочці, відчувати себе тендітно та ніжно, тому що сорочка яскрава і велика, в міру тепла для тіла і дуже - для душі :). І сексуальна. А ти - маленька та радісна. І бешкетлива. І можна пити чай і читати улюбленого письменника, іноді медитуючи на помаранчеві мандаринки та відволікаючись на нові порції канапок. А можна дивитись в очі, іноді заплющуючи їх від легкого ковзання рук твоєю шкірою. І можна мовчати та усміхатись. А можна - говорити - про те, що відбувається в цьому світі і про всілякі бздури, і сміятись. Аж до поцілунку.
А можна зручно вмоститись на дивані, підібгавши ноги, їсти піццу та дивитись мультики, хоч різдвяні, хоч ні, але добрі. І обійматись. І трохи насвинячити :). І, звичайно ж, можна просто валятись в ліжку - ніжно та ліниво. Без поспіху. Прогулюватись пальцями та поглядом, вдихати іланг-іланг або герань, чи може бергамот або корицю, або й грейпфрут. І часом мліти, а часом загорятись. А потім раптом прийти до тями, коли свічка в аромалампі вже догоріла, а два тепла сплавились в одне. Та це не означає, що треба поспішати, можна й далі просто бути щасливим.
Хіба натягнути на себе щось тепле і почалапати на кухню. Поставити чайник на плиту та знайти щось смачненьке в холодильнику. І пожартувати з цього приводу, і посміятись, і зазирнути в очі. А за вікном - вже ніч, морозяна, яскравозоряна і любляча... Зимова, одним словом.
Є речі, які все ж таки люблю взимку. Люблю, коли рожевіють щоки і ти біжиш швидше додому та усміхаєшся від передчуття домашнього затишку, світла та гарячого чайника. А сніг радісно рохкає, ніби підганяючи тебе та підбадьорюючи. Головне - сухий сніг і твердь під ногами! І рожеві щічки - це гааарно :). Правда, у мене ще стабільно червоний ніс і стабільно холодні руки та ноги, як не кутайся. Але то дрібниці, до яких я вже звикла і не звертаю уваги. Влітку буде інакше. Хоча ні, ніс згорить.
А ще взимку так файно сидіти на кольоровій кухні, сховавшись у чиїйсь сорочці, відчувати себе тендітно та ніжно, тому що сорочка яскрава і велика, в міру тепла для тіла і дуже - для душі :). І сексуальна. А ти - маленька та радісна. І бешкетлива. І можна пити чай і читати улюбленого письменника, іноді медитуючи на помаранчеві мандаринки та відволікаючись на нові порції канапок. А можна дивитись в очі, іноді заплющуючи їх від легкого ковзання рук твоєю шкірою. І можна мовчати та усміхатись. А можна - говорити - про те, що відбувається в цьому світі і про всілякі бздури, і сміятись. Аж до поцілунку.
А можна зручно вмоститись на дивані, підібгавши ноги, їсти піццу та дивитись мультики, хоч різдвяні, хоч ні, але добрі. І обійматись. І трохи насвинячити :). І, звичайно ж, можна просто валятись в ліжку - ніжно та ліниво. Без поспіху. Прогулюватись пальцями та поглядом, вдихати іланг-іланг або герань, чи може бергамот або корицю, або й грейпфрут. І часом мліти, а часом загорятись. А потім раптом прийти до тями, коли свічка в аромалампі вже догоріла, а два тепла сплавились в одне. Та це не означає, що треба поспішати, можна й далі просто бути щасливим.
Хіба натягнути на себе щось тепле і почалапати на кухню. Поставити чайник на плиту та знайти щось смачненьке в холодильнику. І пожартувати з цього приводу, і посміятись, і зазирнути в очі. А за вікном - вже ніч, морозяна, яскравозоряна і любляча... Зимова, одним словом.
Click to view