Про все-все-все
Так втомилась, але треба розказати. Про їжу і про роботу. Ага, і про відпочинок в інтернеті:).
У суботу я вирішила покликати друзів зїсти щось смачненьке. Я, звичайно, розраховувала, що ніхто не прийде і готувати не доведеться, але буду видаватися гостинною... (шутю-шутю:)) На щастя, прийшли. А я приготувала курочку від Голого Кухаря. Так називають Джеймі Олівера.
Якщо коротко, то потрібно 4 курчатка... У Львові та й, боюсь, в Україні таких маленьких не знайдеш. Найменше, що мені трапилось - це 1,5 кг. Я припустила, що це десь два курчатка і кількість всіх інгредієнтів зменшила вдвічі. Отже:
ціплятко на 1,5 кг
борошно - 500 г
вода - склянка
лимон -1
тимян (свіже листя) - жменька
шавлія (свіже листя) - жменька (але скажу одразу, що я свіжої не знайшла, довелось брати аптечну суху, але ніхто не помер від того)
часник - 4 зубчики
оливкова олія - 4 ложки
морська сіль і чорний перець (звичайно ж, потрібен свіжозмелений, але...)
Замішуємо тісто - просіваємо борошно, потроху заливаємо водичку. Воно має бути мяким, але не липким. Накриваємо, відставляємо.
Тепер беремось за маринад. Подрібнюємо травки разом з часничком і цедрою лимона. Я взяла всю цедру з усього лимону. Було смачно. Але краще взяти половину, якщо лимон дуже великий.
Додаємо оливкову олію, сіль та перець. Джеймі Олівер стверджує, що такий маринад пасує практично до будь-якого мяса. Я ще не пробувала, але вірю.
Натираємо курочку ззовні та всередині.
Ріжемо лимончик і всередину кладемо дві нетовсті дольки. А потім - загортаємо це диво пахуче у наше тісто, розкатане десь до товщини у півсантиметра. Але обережно, аби все було герметично. Бажано навіть, щоб туди повітря не потрапляло, але...
Духовочку до 220 і на годинку туди. Оскільки у мене стрьомна духовка, я потримала трохи більше - хвилин на 5-7.
І ось щось таке вилупляється з-під тіста. Дуже шкода тільки, що фототехніка не фіксує і не передає ароматів...
Гості сказали, що було смачно, але також і те, що наступного разу треба вдосконалити - взяти дві курки. У моїх інтересах їм повірити.
А тепер про інше. Я зараз дуже зла і нервова. І причин на те немає, окрім дикої втоми і дикого пофігізму. Але є і хороше.
1. Один з моїх рецептів опублікували на російському ресурсі про їжу. Перший, але не останній.
2. Я чекала-чекала, шукала-шукала, мріяла-мріяла і знайшла її - роботу. Перший день пройшов класно. Офіс на 6-му поверсі, місця для паління там немає, як і ліфта, тому доведеться задуматись над своїм здоровям:).
3. Я замовила собі мільйон книжок про все-все-все. Буду читатиииии!!!
4. Нарешті додому. А втома хай лишається тут.
5. Зміни неминучі. (це ніби анонс:))
П.С. Перетила, помітила купу слів на кшталт курочка, лимончик і тд. Стало соромно. Піду підлікую мозок.
У суботу я вирішила покликати друзів зїсти щось смачненьке. Я, звичайно, розраховувала, що ніхто не прийде і готувати не доведеться, але буду видаватися гостинною... (шутю-шутю:)) На щастя, прийшли. А я приготувала курочку від Голого Кухаря. Так називають Джеймі Олівера.
Якщо коротко, то потрібно 4 курчатка... У Львові та й, боюсь, в Україні таких маленьких не знайдеш. Найменше, що мені трапилось - це 1,5 кг. Я припустила, що це десь два курчатка і кількість всіх інгредієнтів зменшила вдвічі. Отже:
ціплятко на 1,5 кг
борошно - 500 г
вода - склянка
лимон -1
тимян (свіже листя) - жменька
шавлія (свіже листя) - жменька (але скажу одразу, що я свіжої не знайшла, довелось брати аптечну суху, але ніхто не помер від того)
часник - 4 зубчики
оливкова олія - 4 ложки
морська сіль і чорний перець (звичайно ж, потрібен свіжозмелений, але...)
Замішуємо тісто - просіваємо борошно, потроху заливаємо водичку. Воно має бути мяким, але не липким. Накриваємо, відставляємо.
Тепер беремось за маринад. Подрібнюємо травки разом з часничком і цедрою лимона. Я взяла всю цедру з усього лимону. Було смачно. Але краще взяти половину, якщо лимон дуже великий.
Додаємо оливкову олію, сіль та перець. Джеймі Олівер стверджує, що такий маринад пасує практично до будь-якого мяса. Я ще не пробувала, але вірю.
Натираємо курочку ззовні та всередині.
Ріжемо лимончик і всередину кладемо дві нетовсті дольки. А потім - загортаємо це диво пахуче у наше тісто, розкатане десь до товщини у півсантиметра. Але обережно, аби все було герметично. Бажано навіть, щоб туди повітря не потрапляло, але...
Духовочку до 220 і на годинку туди. Оскільки у мене стрьомна духовка, я потримала трохи більше - хвилин на 5-7.
І ось щось таке вилупляється з-під тіста. Дуже шкода тільки, що фототехніка не фіксує і не передає ароматів...
Гості сказали, що було смачно, але також і те, що наступного разу треба вдосконалити - взяти дві курки. У моїх інтересах їм повірити.
А тепер про інше. Я зараз дуже зла і нервова. І причин на те немає, окрім дикої втоми і дикого пофігізму. Але є і хороше.
1. Один з моїх рецептів опублікували на російському ресурсі про їжу. Перший, але не останній.
2. Я чекала-чекала, шукала-шукала, мріяла-мріяла і знайшла її - роботу. Перший день пройшов класно. Офіс на 6-му поверсі, місця для паління там немає, як і ліфта, тому доведеться задуматись над своїм здоровям:).
3. Я замовила собі мільйон книжок про все-все-все. Буду читатиииии!!!
4. Нарешті додому. А втома хай лишається тут.
5. Зміни неминучі. (це ніби анонс:))
П.С. Перетила, помітила купу слів на кшталт курочка, лимончик і тд. Стало соромно. Піду підлікую мозок.