Про дива і віщі сни
Взагалі я не дуже вірю у віщі сни і тому подібні речі. Якщо сниться щось дивне, то намагаюсь покопатись у своїй голові - трактувати, так би мовити, сни з точки зору психології та реалій. Та іноді трапляються цікаві речі.
Протягом останнього тижня таких дивних речей трапилося аж дві:). У суботу снився мені один знайомий, якого звуть Андрій. Ну, снився та й снився, чого заморочуватись. Але протягом дня усе склалося так, що інший знайомий Андрій прийшов до мене в гості і допоміг розібратись з компютерними питаннями:).
А вчора я прокинулась у гарному настрої - мені снилися старі друзі з однієї зі шкіл, в якій я вчилася. І от ввечері раптом мені у ФБ приходить повідомлення від знайомого по тій школі: "Ти зараз у Львові і може не зайнята?" Виявилось, він за збігом обставин потрапив до Львова, вертаючись з Німеччини через Польщу і мав три години перед потягом. Зустрілись, погомоніли - було файно! Взагалі приємно, коли видимого постійного звязку ніби й немає, але насправді якісь ниточки не обриваються назовсім.
До речі, з вчорашнім гостем ми кілька років тому так само випадково зустрілися. Я жила в Херсоні, він - в Одесі. Ми з подругами вирішили поїхати на Новий Рік в Карпати. Але то окрема і довга історія. Сталося так, що 31-го грудня ми їхали електричкою зі Сваляви до Львов, куняли собі трохи... Аж раптом почувся знайомий голос, подумали, що глюки. Але виявилося, що у тій самій електричці, у тому самому вагоні їхали і той наш знайомий з дружиною. Приємні дива трапляються!
Ну, а ще, як я вже казала, мені подарували книжку автора, якого я хотіла почитати, та мегафон:). Буквально позавчора написала під однією фоткою з мегафоном, що хочу таку штуку - і вуаля:). Це надихає і дає віру в те, що наше життя тільки в наших руках.
А з вами трапляються дива?
Протягом останнього тижня таких дивних речей трапилося аж дві:). У суботу снився мені один знайомий, якого звуть Андрій. Ну, снився та й снився, чого заморочуватись. Але протягом дня усе склалося так, що інший знайомий Андрій прийшов до мене в гості і допоміг розібратись з компютерними питаннями:).
А вчора я прокинулась у гарному настрої - мені снилися старі друзі з однієї зі шкіл, в якій я вчилася. І от ввечері раптом мені у ФБ приходить повідомлення від знайомого по тій школі: "Ти зараз у Львові і може не зайнята?" Виявилось, він за збігом обставин потрапив до Львова, вертаючись з Німеччини через Польщу і мав три години перед потягом. Зустрілись, погомоніли - було файно! Взагалі приємно, коли видимого постійного звязку ніби й немає, але насправді якісь ниточки не обриваються назовсім.
До речі, з вчорашнім гостем ми кілька років тому так само випадково зустрілися. Я жила в Херсоні, він - в Одесі. Ми з подругами вирішили поїхати на Новий Рік в Карпати. Але то окрема і довга історія. Сталося так, що 31-го грудня ми їхали електричкою зі Сваляви до Львов, куняли собі трохи... Аж раптом почувся знайомий голос, подумали, що глюки. Але виявилося, що у тій самій електричці, у тому самому вагоні їхали і той наш знайомий з дружиною. Приємні дива трапляються!
Ну, а ще, як я вже казала, мені подарували книжку автора, якого я хотіла почитати, та мегафон:). Буквально позавчора написала під однією фоткою з мегафоном, що хочу таку штуку - і вуаля:). Це надихає і дає віру в те, що наше життя тільки в наших руках.
А з вами трапляються дива?