Якось так

Feb 08, 2012 18:12

Якийсь повний застій. Та тут головне робити те, що подобається - це додає сил, навіть, коли зовсім нічого не хочеться. У нашому житті є безліч дверей, увійти в які чи ні, ми обираємо самі. І, якщо ми вже взялися і повернули одну ручку, то до іншої ми не повернемось. Але мені завжди подобався вислів не памятаю кого: "Я не изменил мечте, я изменил мечту". А й справді, як не крути, а дещо у житті з часом змінюється. От навряд чи би мене зараз порадував будиночок для Барбі. Хоча... :))

Та все ж іноді виникає відчуття, що є хтось, хто живе твоїм іншим життям, тим, від якого ти відмовився, обравши інші двері. Може, колір сподобався або текстура, або просто спіткнувся та й завалив. Не має значення, так мало бути. Та людина має память, тому іноді згадує ті колишні мрії. Не буду казати, що з жалем чи щось на кшталт того. Просто як факт. І виявляється, що є хтось дуже схожий на тебе і цей хтось увійшов у ті двері, які проминув ти. Цікаво так виходить. І дивне відчуття перетину себе з собою колись можливим. Але насправді єдино можливе тільки те, що є.

П. С. А ще іноді хочеться, щоб усі зникли. Аби зостановитися. Так, це незріло, бо ж самому не вистачає духу зникнути з інших. Що ж, будемо розбиратися. Якщо хочеться самоти, насправді, то це цілком можливо.

таке

Previous post Next post
Up