Nov 22, 2011 14:12
- Залиш мені свою ногу, - сказала вона, обіймаючи коліно у білих джинсах, поки він сьорбав чай, сидячи на ліжку.
- Я би залишив, але сьогодні вона мені самому потрібна, вибач. Давай півдня вона буде в мене, а на півдня - хоч обидві забирай.
- Ну... Півдня пройде якраз о четвертій. Домовились.
- Ні! Давай пізніше.
- А уяви, ти о четвертій виходиш з роботи за сигаретами, а в кущах - я з бензопилою у помаранчевому дощовику з капюшоном. Такому гарному помаранчевому - товстому. Правда, ще не знаю, матовому чи глянцевому. Але в такому, як гумаки - у серйозному такому помаранчевому, а не в паперовому. Мені здається, помаранчевий і бензопила - гармоніюватимуть.
- Сьогодні річниця помаранчевої революції.
- Ааа. Точно.
....
- Ну залиш мені свою ногу.
- Добре, тільки давай без бензопили.
- Ок, принеси, будь-ласка, з кухні тесак.
- Добре. Зараз.
помаранчеве,
я,
таке