Травень
Травень завжди був моїм улюбленим місяцем. Памятаю, як вночі, коли вже запалювали ліхтарі, я висовувалася у вікно якнайдалі і дихала - запахом акації, рожевістю ліхтарів, нічним сміхом, здавалось, навіть зірки, що заплуталися поміж тополь та акацій, були духмяними. Хотілося співати та усміхатися. На серці було так добре...
Цей травень знову відповів мені взаємністю - і був неперевершеним:)! Попри певні емоційні пережвання, мій травень перевершив усі мої сподівання. А, може, ті душевні стискання були стимулом до рожевості та запашності мого травня. Неважливо:).
Усі вихідні цього чудесного місяця я провела у подорожах - не пригадую, чи колись таке ще було. Але тепер точно знаю, що буде:).
Першого травня я була вдома, в Херсоні. Ходила на пляж, валялася в траві, пила шампанське і ганялася за свинею:), щоб вона не пошкодила 34 види трояндових кущів.
Наступного уікенду я вже була у Збаражі та Тернополі. В зимовому светрі та рукавичках, дуже цікавська та бадьора, попри дощ і вітер. Повернувшись о 00.00 додому, заснула моментально без задніх ніг.
Ще за тиждень я вже була у Золочеві дорогою до Гаварччени. Екскурсія замком, крик музейної тітоньки "Руками не чіпати!" (а я винна, що у них шовк якийсь підозрілий?), курка-гриль, Білий Камінь, жодного вказівника на дорозі серед лісу, шум природи, що неабияк лякав мене, дитину цивілізації, на початках. А потім дідо Геньо, чорний посуд, молодий майстер, гігантські кульбаби, криївка і зануреність у глибінь трави. Спала без задніх ніг.
А потім були Карпати... І залишились Карпати... І скоро знову будуть Карпати... Це було здійснення мрії, це було повернення до себе, відсутність невирішуваних питань, відповіді за законами природи. І відсутність страху! І радість серця, яка робила німими вуста, натомість розливалося по душі піснею - "У жолобі мойого серця сьогодні народився Бог..." І люди, гарні люди, яких серце, зачувши раз, вже не ладне відпустити...
Тепер щоночі я бачу клаптики гір, схрещення сонячного проміння у небі над горами, гірські полонини, розсипи Горган, чую звуки гір. Уже кілька ночей поспіль.
Травневі сни взагалі були напрочуд дивовижними, загадковими та натхненними. Раніше я на це не звертала уваги, але ці травневі сни - не дають від них відвертітися...
Здається, станеться щось доленосне...
А наступного уікенду я знову їду додому:).
Цей травень знову відповів мені взаємністю - і був неперевершеним:)! Попри певні емоційні пережвання, мій травень перевершив усі мої сподівання. А, може, ті душевні стискання були стимулом до рожевості та запашності мого травня. Неважливо:).
Усі вихідні цього чудесного місяця я провела у подорожах - не пригадую, чи колись таке ще було. Але тепер точно знаю, що буде:).
Першого травня я була вдома, в Херсоні. Ходила на пляж, валялася в траві, пила шампанське і ганялася за свинею:), щоб вона не пошкодила 34 види трояндових кущів.
Наступного уікенду я вже була у Збаражі та Тернополі. В зимовому светрі та рукавичках, дуже цікавська та бадьора, попри дощ і вітер. Повернувшись о 00.00 додому, заснула моментально без задніх ніг.
Ще за тиждень я вже була у Золочеві дорогою до Гаварччени. Екскурсія замком, крик музейної тітоньки "Руками не чіпати!" (а я винна, що у них шовк якийсь підозрілий?), курка-гриль, Білий Камінь, жодного вказівника на дорозі серед лісу, шум природи, що неабияк лякав мене, дитину цивілізації, на початках. А потім дідо Геньо, чорний посуд, молодий майстер, гігантські кульбаби, криївка і зануреність у глибінь трави. Спала без задніх ніг.
А потім були Карпати... І залишились Карпати... І скоро знову будуть Карпати... Це було здійснення мрії, це було повернення до себе, відсутність невирішуваних питань, відповіді за законами природи. І відсутність страху! І радість серця, яка робила німими вуста, натомість розливалося по душі піснею - "У жолобі мойого серця сьогодні народився Бог..." І люди, гарні люди, яких серце, зачувши раз, вже не ладне відпустити...
Тепер щоночі я бачу клаптики гір, схрещення сонячного проміння у небі над горами, гірські полонини, розсипи Горган, чую звуки гір. Уже кілька ночей поспіль.
Травневі сни взагалі були напрочуд дивовижними, загадковими та натхненними. Раніше я на це не звертала уваги, але ці травневі сни - не дають від них відвертітися...
Здається, станеться щось доленосне...
А наступного уікенду я знову їду додому:).