Питання на засипку
Я от вже кілька днів відчуваю себе тупою. Одне-єдине питання викликає у мене, дорослої, освіченої і загалом непогано розвиненої та сформованої людини, це дебільне відчуття. Може хтось знає відповідь на нього?
Як істота, з рівнем IQ нижчим, ніж у мого кота (мушу визнати, мій кіт не найкращий представник породи, та все ж) може вказувати мені, що робити, може забороняти мені і бити мене, може взагалі позбавити мене волі без, не те щоб об'єктивних, а й законних на те підстав? І по суті продати мене в рабство?
Мене завжди вчили, що в людини від нродження є право на життя, свободу та власність. Конституція України робить мене найкрутішим громадянином своєї держави, я сплачую податки на утримання різних інститутів, щоб вони мене оберігали і на руках носили (такий закон! це ж не я сама придумала)...
Я закриваю очі і пробачаю, коли це не зовсім так або зовсім не так - всі ми люди: може сніданок підгорів чи в маршрутці на ногу наступили, чи пмс - в інститутах влади теж присутній людський фактор, а я дзен, мені не важко.
І тут раптом якийсь дідо ставить мене перед фактом, що від завтра ще й Росії вже офіційно дозволено користуватись мною як за старих-добрих часів кріпацтва... Когнітивний дисонанс, трясця, ще той.
Друге питання: до яких міжнародних інстанцій я можу подати скаргу за порушення усього можливого і неможливого зовсім чужим і неприємним мені дядьком? А ви хочете це зробити?
І ще таке питання - а їм справді-справді не страшно? Цікаво просто. То таке.
П.С. Права, що не надаються, а лише охороняються і гарантуються державою, діють незалежно від їх конституційно-правового закріплення і державних кордонів: рівність усіх людей перед законом, право на життя і тілесну недоторканність, повага людської гідності, свобода від довільного, незаконного арешту або затримання, свобода віри і совісті, право батьків на виховання дітей, право на опір гнобителям тощо. Ну і тут простими словами про права, які, між іншим, держава відібрати не може.
Як істота, з рівнем IQ нижчим, ніж у мого кота (мушу визнати, мій кіт не найкращий представник породи, та все ж) може вказувати мені, що робити, може забороняти мені і бити мене, може взагалі позбавити мене волі без, не те щоб об'єктивних, а й законних на те підстав? І по суті продати мене в рабство?
Мене завжди вчили, що в людини від нродження є право на життя, свободу та власність. Конституція України робить мене найкрутішим громадянином своєї держави, я сплачую податки на утримання різних інститутів, щоб вони мене оберігали і на руках носили (такий закон! це ж не я сама придумала)...
Я закриваю очі і пробачаю, коли це не зовсім так або зовсім не так - всі ми люди: може сніданок підгорів чи в маршрутці на ногу наступили, чи пмс - в інститутах влади теж присутній людський фактор, а я дзен, мені не важко.
І тут раптом якийсь дідо ставить мене перед фактом, що від завтра ще й Росії вже офіційно дозволено користуватись мною як за старих-добрих часів кріпацтва... Когнітивний дисонанс, трясця, ще той.
Друге питання: до яких міжнародних інстанцій я можу подати скаргу за порушення усього можливого і неможливого зовсім чужим і неприємним мені дядьком? А ви хочете це зробити?
І ще таке питання - а їм справді-справді не страшно? Цікаво просто. То таке.
П.С. Права, що не надаються, а лише охороняються і гарантуються державою, діють незалежно від їх конституційно-правового закріплення і державних кордонів: рівність усіх людей перед законом, право на життя і тілесну недоторканність, повага людської гідності, свобода від довільного, незаконного арешту або затримання, свобода віри і совісті, право батьків на виховання дітей, право на опір гнобителям тощо. Ну і тут простими словами про права, які, між іншим, держава відібрати не може.