Я - маніяк.
Зюскінд мав би писати про мене,
Помаранчевим і зеленим
Безперестанку гвалтуючи
Стерильність лікарняних журналів.
Я - маяк
Із роздвоєнням особистості,
Поза морем, часом і дискурсом,
Що не знати, існує чи,
Та запекло вірить в свій спалах.
Позаяк
Я ще чую, що співають птахи,
То вже не дивуюсь, що їм до снаги
Не відлітати взимку у вирій -
Я зроблю за них цю справу.