Було б дуже весело, якби не було так сумно
В пятницю вийшла, ні не вийшла, вистрибала з банку дико задоволена. Переоформити рахунки вдалось за 20 хвилин, мені не грубіянили, не було погляду "і взагалі, я цим не займаюсь", навіть порекомендували схему перечислення при якій комісія банку буде наполовину меншою.
Власне, чому я так тішилась: 2 тижні тому закривала в банку рахунок в ЦП від 11 ранку до 18.10 вечора, чекаючи поки працівники вивчать свої внутрішні інструкції (хоч би не признавались, блін), перезаповнюючи заяви, чекаючи 2 години в операційному відділі щоб відкрити не потрібний поточний рахунок в гривнях... До того було ще багато подібного. Скільки ж я разів шкодувала, що банкомати виконуюють такі обмежені функції… А тут нормальний сервіс. Дивина.
Якось помітила, що, практично, не звертаю увагу на зверхніх продавців-офіціантів-перукарів-касирів, а таксистів з їх панібратським ставлення взагалі практично люблю. Зате так дико тішусь коли хтось з них таки побажаює гарного дня.
Цього тижня збираюсь міський відділ архітектури і містобудування. Готова до всього.
Минулі відвідини ознаменувалися таким "Надіюсь в вас там нічого складного, а то в мене від ранку люди, що і чаю попити немає часу." Ну, я в нас гуманна, вирішила дати людині 10 хвилин, щоб потім нормально поговорити. Про те, що було далі, я і досі без емоцій розповісти не можу. Спеціаліст пропонує мені присісти-почекати, і не йде готовити чай, не виходить на балкон подихати вихлопними газами, ні, впевненим рухом руки вона відкриває шухляду в письмовому столі, де знаходяться кульок з насінням і ще один зі сміттям і починає його лузати ПРИ МЕНІ.
Думаю, буду дико тішитись, якщо цього разу буде просто чай.