Плакала калина...
Плакала калина...
Плакала калина, з вітром говорила:
- Розпитай по світу, чия тут могила?
Молодий хлопчина, мав він очі сині.
Чи Роман із Львова, чи Тарас з Волині?
Він упав раненько,тільки день зайнявся,
Чула, як тихенько з ненькою прощався.
Хрестик у долоні, на устах молитва,
смерті слід на скроні залишила битва.
Я йому гілками очі закривала,
за невинну душу Господа благала:
- Отче Наш небесний, дай спасіння сину,
що в бою загинув, та за Україну.
Пригорнися,вітре,до чиєїсь хати,
де біля ікони на колінах мати.
Ненька,як голубка, рано посивіла,
без хреста забута у степу могила...
Стеляться тумани, небо зажурилось,
до землі святої гіллям похилилась.
Не роса ранкова - сльози на калині:
- Чи Роман із Львова, чи Тарас з Волині?
Соломія Українець
