Продовження хронік о. Павла Адельгейма
adelgeim wrote: 4 Июн, 2010 23:17 (UTC)
потрібно чи витрачати життя на боротьбу з бюрократією
Схоже, що Ви праві: церковні влади мене не люблять, можливо, не дадуть служити спокійно. Піти в католицьку єпархію не можу, оскільки я православний християнин. Інші православні церкви, що мають апостольське спадкоємство, канонічний устрій і т.д., на території Росії не мають своїх приходів. Це болюче питання. Дійсно нікуди дітися, хіба тільки бігти в чужу країну? Дякую Вам за співчуття й добрі побажання.
Стояння за «Церкву Бога жива, стовп і затвердження Істини», завжди веде до мучеництва. Переслідування з боку церковного начальства виявляється більше болісним, чим гоніння світської влади. Мені довелося пережити те й інше, одже є з чим порівнювати.
50 років мене переслідувала радянська влада, у в'язницю посадила, і скалічила, але я знав, що гонять за віру вороги Христа. Це радісні переживання, коли знаєш, що єпископ і брати моляться за тебе, люблять і допомагають. Останні 20 років мене переслідують церковні ієрархи, висуваючи проблему: хто з нас із Христом, а хто проти Христа. Це болюче питання загострюють утиски від лжебратів, більш витончені й нещадні, ніж від світської влади, «і уни в мені дух мій, у мені смятеся серце моє, помянух дні древні».
simeonus wrote: 5 Июн, 2010 09:03 (UTC)
Re: потрібно чи витрачати життя на боротьбу з бюрократією
Так панотець, а більшість ще при цьому буде кричати: зійди із хреста, якщо ти син Божий.
lurdis wrote: 5 Июн, 2010 03:13 (UTC)
Господь слухняний був Батькові до смерті.Святі Отці переконують нас бути слухняними священноначалію. Як вам вдалося переконати себе,що ви праві у своєму протистоянні владиці? Чи потрібні Православної Церкви права людини,коли в неї є Божии заповіді?
d_st75 wrote: 5 Июн, 2010 07:26 (UTC)
Так адже Отцеві, а не людській сваволі. Священноначаліє його й розіпнуло. Як можна все вивертати навиворіт?
Мене дивує з боку людей, що вважають себе православними християнами, повна відсутність канонічної й етичної свідомості. Чи потрібні Православію священні канони? Який зміст говорити про Божі заповіді, коли геть відсутнє поняття про саму елементарну порядність і справедливість?
vnuk_katona wrote: 5 Июн, 2010 09:05 (UTC)
Повна відсутність канонічної свідомості
Згодний з Вами. Після гіркоти за о.Павла від цього особливо гірко. Тим більше, що православ'я це, властиво, і є правомисліє, правильний погляд на Бога, світ і людей. Правильне, у смислі без хворобливих скривлень.
Тисячолітня історія історія повинна ж була виробити якесь відчуття, чи що. На інтуїтивному, хоча б, рівні.
solunanin wrote:5 Июн, 2010 10:45 (UTC)
Душі оптом та в роздріб.
Завдяки дискусіям у Вашім ЖЖ, отче Павле, мені, нарешті, привівідкрились "мадридські таємниці" виборів Патріарха РПЦ у 1990 р., за участю відомого Вам М.А. Денисенка, в якості Місцеблюстителя (доводилося приймати участь у журналістських розслідуваннях про причини церковних розколів). Вже про останні вибори й згадувати не хочеться.
Виходить, ПРАВО з особистою вигодою трохи заробити на експлуатації душ віруючих (не обов'язково тільки православних, хоча їх у більшій мірі), має якийсь фінансовий, іміджевий, якщо Ваша ласка, товарно-грошовий еквівалент. В імперіях, як відомо, тіла й душі належать імператорові. І, природньо, делегування приватних прав вождя униз по владній вертикалі (ієрархії), підлягає відповідній компенсації, - не обов'язково грошової, цілком припустимим розрахунковими засобами можуть стати гарантії покупця забезпечити створення ілюзій божественного походження вождя, його невимірної доброти, інтелектуальної міці, величезних фізичних можливостях (от е знадибиться генератор мильних бульок). Набувши, таким чином, певни владних повноважень над підданими, верхня ієрархічна сходинка, за відповідну плату, делегує їх нижній (якщо цікавлять конкретні історичні приклади, можна погуглити на тему "куплене єпископство, абатство"). Але! самим цікавим моментом тут є такий, - хто і як попадає в цю схему-ланцюжок. Тобто кадрова політика! Хтось попадає в "систему" тому, що платить великими купюрами (ужгородський архімандрит), хтось приналежністю до перевірено-сервильному кланові (красногорський благочинний із нащадкоми та родичами), хтось готовністю свистіти і стучати на друзів (Свистун). Одна лише якість перешкоджає вжодженню в "свої люди" для цієї язичницької ієрархії - щира віра в Христа!!! На жаль або на щастя, не знаю, одним з таких ізгоїв із "співтовариства правильних пацанів", "чужим серед своїх", і саме по ТАКІЙ відмітній ознаці, про що відразу вам заявив митрополит Евсевій, виявилися Ви, шановний мною й, сподіваюся, багатьма по-справжньому віруючими Христу людьми, дорогий отче Павле.
«І не бійтеся вбиваючих тіло, душі ж не здатних убити; а бійтеся більше Того, Хто може й душу й тіло згубити в геєні.» (Матв.10, 28).
потрібно чи витрачати життя на боротьбу з бюрократією
Схоже, що Ви праві: церковні влади мене не люблять, можливо, не дадуть служити спокійно. Піти в католицьку єпархію не можу, оскільки я православний християнин. Інші православні церкви, що мають апостольське спадкоємство, канонічний устрій і т.д., на території Росії не мають своїх приходів. Це болюче питання. Дійсно нікуди дітися, хіба тільки бігти в чужу країну? Дякую Вам за співчуття й добрі побажання.
Стояння за «Церкву Бога жива, стовп і затвердження Істини», завжди веде до мучеництва. Переслідування з боку церковного начальства виявляється більше болісним, чим гоніння світської влади. Мені довелося пережити те й інше, одже є з чим порівнювати.
50 років мене переслідувала радянська влада, у в'язницю посадила, і скалічила, але я знав, що гонять за віру вороги Христа. Це радісні переживання, коли знаєш, що єпископ і брати моляться за тебе, люблять і допомагають. Останні 20 років мене переслідують церковні ієрархи, висуваючи проблему: хто з нас із Христом, а хто проти Христа. Це болюче питання загострюють утиски від лжебратів, більш витончені й нещадні, ніж від світської влади, «і уни в мені дух мій, у мені смятеся серце моє, помянух дні древні».
simeonus wrote: 5 Июн, 2010 09:03 (UTC)
Re: потрібно чи витрачати життя на боротьбу з бюрократією
Так панотець, а більшість ще при цьому буде кричати: зійди із хреста, якщо ти син Божий.
lurdis wrote: 5 Июн, 2010 03:13 (UTC)
Господь слухняний був Батькові до смерті.Святі Отці переконують нас бути слухняними священноначалію. Як вам вдалося переконати себе,що ви праві у своєму протистоянні владиці? Чи потрібні Православної Церкви права людини,коли в неї є Божии заповіді?
d_st75 wrote: 5 Июн, 2010 07:26 (UTC)
Так адже Отцеві, а не людській сваволі. Священноначаліє його й розіпнуло. Як можна все вивертати навиворіт?
Мене дивує з боку людей, що вважають себе православними християнами, повна відсутність канонічної й етичної свідомості. Чи потрібні Православію священні канони? Який зміст говорити про Божі заповіді, коли геть відсутнє поняття про саму елементарну порядність і справедливість?
vnuk_katona wrote: 5 Июн, 2010 09:05 (UTC)
Повна відсутність канонічної свідомості
Згодний з Вами. Після гіркоти за о.Павла від цього особливо гірко. Тим більше, що православ'я це, властиво, і є правомисліє, правильний погляд на Бога, світ і людей. Правильне, у смислі без хворобливих скривлень.
Тисячолітня історія історія повинна ж була виробити якесь відчуття, чи що. На інтуїтивному, хоча б, рівні.
solunanin wrote:5 Июн, 2010 10:45 (UTC)
Душі оптом та в роздріб.
Завдяки дискусіям у Вашім ЖЖ, отче Павле, мені, нарешті, привівідкрились "мадридські таємниці" виборів Патріарха РПЦ у 1990 р., за участю відомого Вам М.А. Денисенка, в якості Місцеблюстителя (доводилося приймати участь у журналістських розслідуваннях про причини церковних розколів). Вже про останні вибори й згадувати не хочеться.
Виходить, ПРАВО з особистою вигодою трохи заробити на експлуатації душ віруючих (не обов'язково тільки православних, хоча їх у більшій мірі), має якийсь фінансовий, іміджевий, якщо Ваша ласка, товарно-грошовий еквівалент. В імперіях, як відомо, тіла й душі належать імператорові. І, природньо, делегування приватних прав вождя униз по владній вертикалі (ієрархії), підлягає відповідній компенсації, - не обов'язково грошової, цілком припустимим розрахунковими засобами можуть стати гарантії покупця забезпечити створення ілюзій божественного походження вождя, його невимірної доброти, інтелектуальної міці, величезних фізичних можливостях (от е знадибиться генератор мильних бульок). Набувши, таким чином, певни владних повноважень над підданими, верхня ієрархічна сходинка, за відповідну плату, делегує їх нижній (якщо цікавлять конкретні історичні приклади, можна погуглити на тему "куплене єпископство, абатство"). Але! самим цікавим моментом тут є такий, - хто і як попадає в цю схему-ланцюжок. Тобто кадрова політика! Хтось попадає в "систему" тому, що платить великими купюрами (ужгородський архімандрит), хтось приналежністю до перевірено-сервильному кланові (красногорський благочинний із нащадкоми та родичами), хтось готовністю свистіти і стучати на друзів (Свистун). Одна лише якість перешкоджає вжодженню в "свої люди" для цієї язичницької ієрархії - щира віра в Христа!!! На жаль або на щастя, не знаю, одним з таких ізгоїв із "співтовариства правильних пацанів", "чужим серед своїх", і саме по ТАКІЙ відмітній ознаці, про що відразу вам заявив митрополит Евсевій, виявилися Ви, шановний мною й, сподіваюся, багатьма по-справжньому віруючими Христу людьми, дорогий отче Павле.
«І не бійтеся вбиваючих тіло, душі ж не здатних убити; а бійтеся більше Того, Хто може й душу й тіло згубити в геєні.» (Матв.10, 28).