Свобода
Вечір, вулиця, усі поспішають додому...хто до себе, хто до друга, а хто просто поспішає тому що всі поспішають, хоч і іти йому нікуди...хоча й має і квартиру, і машину, і роботу...
Я іду по тій же вулиці...іду...у вухах співає Лама, я бачу багато закоханих пар...раніше мене це дратувало, я їм заздрила...але тепер...тепер я не заздрю...тепер...я знаю як то, тепер я чекаю, я чекаю що все ж таки теж колись буду знов насолоджуватись перебуванням з коханим, і неважливо чи то у якомусь дорогому ресторані, чи просто під відкритим небом, коли сяє сонечко чи світять зорі, чи то холодно що аж кості ломить чи тепло навіть жарко...я знаю, що так буде, я знаю, що буду комусь настільки дорога, що він ні на що мене не проміняє і навіть не знатиме такої думки і миті...скажете мрії? нехай. Адже це мої мрії, і в них я всесильна, я вільна і ніхто і ніколи не змусить мене зайти у клітку свідомості....
Моя сила полягає у моїй волі, сила приваблює усіх...