Те, що приходить в голову в суботу вночі

[solombum]

Здається я божеволію у своєму світі, що називається мозок. Куди не гляну - бачу кохання, закохані парочки, страждання від кохання, загалом все що зв'язане з коханням мені ввижається. Телевізор дивитись не можна, там теж кохання, читати книжки теж, та на батьків дивитись не можу.

У мого брата собака. Маленька така собачка, з якої виросте громадне теля. Я теж хочу таку. Маму вмовляю на пса скільки себе пам'ятаю. Нарешті вмовила. Тепер інша проблема, де воно буде?

Сьогодні приснився страшнючий сон. Коротше кажучи я злякалася свого кота (а може то був заєць, не пам'ятаю), вирішила, що він хоче на мене напасти і штрикнула його ножем у шию. Потім зрозуміла, що він просто хотів щоб я його погладила і почала йому промивати під краном рану. Прокинулася. Схватила кота, що мирно спав на підвіконні, общупала, ран не знайшла, так з ним і доспала до ранку. Тепер оце чогось постійно підглядаю за котом, де він, що він...божевілля. Я знаю, що то лише сон, та сльози навертаються як тільки я згадаю про нього.

Хочу, окрім собаки, ще камеру і на море. І знаю, що ці два моїх бажання разом не збудуться. Або те, або те. Це вбиває.

Загалом я здається вже про все наскаржилася, пора і спати йти.